Запрошуємо вас ознайомитись із професійними есе наших колег, які завершили ТСК-5, дворічний теоретико-супервізійний курс «Юнгіанська терапія». Пропонуємо вашій увазі випускне есе Мендальянц Марії.

Я б хотіла розпочати своє есе цитатою Пауля Тілліха:

«Людина це не відповідь, людина це питання».

Коли я вперше дізналася про існування аналітичної психології або як мені більше відгукується – юнгіанського аналізу, я переживала кризу віри, сенсів та власної ідентичності. Це супроводжувалося різними симптомами, які були повʼязані як із моєю поведінкою, думками та почуттями та стосунками з оточуючими та загалом світом.

Пояснити це давалося важко і насправді не знаходилося підходящіх слів,  і певною мірою уважно слухаючих вух. В мене не було нічого, окрім моєї сліпої віри і певно сили духу.

Я доволі активно відчувала самотність і відчуження. Що іноді супроводжує мене і досі,але я вже маю більш міцні опори і певний досвід у цих пошуках та дослідженнях, та також добрих друзів на цьмоу шляху.

Я ніколи не вірила і не розглядала для себе психологію як науку чи як релігію чи як соціальний інститут. І все ще досі розмежовую для себе психологію і аналіз (зокрема юнгіанский аналіз).

Ідеї загальної психології як і певно інших сучасних методів психотерапії виглядають для мене хоч і доволі дієвими в якихось ситуаціях або клієнтських запитах, але точно не достатніми і не такими обʼємними, якими мені відчуваються та бачаться ідеї Юнга та постюнгіанців.

Цей погляд на психіку та душу людини для мене відчувається найзмістовнішим та найглибшим.

Дізнавшись про існування юнгіанського аналізу, юнгіанских аналітиків, перша фантазія та асоціація в мене була про орден тамплієрів.

Печатка ордену із двома вершниками на одному коні та зображенням Храму Соломона. Орден складав групу лицарів на службі храму Гробу Господнього. Лицарі слугували ідеям християнства, зокрема – католіцизму. Але вони намагалися обʼєднати ідеї всіх релігій в одну, в чому прослідковується яскраво виражена ідея гностицизму. Яка навіки відпечаталася в моєму серці.
Тому, юнгіанські аналітики для мене, на той момент і зараз - це люди, які мають власний досвід,знання , якість життя та глибокі стосунки із власною душею. І що це це шлях, котрим я хочу йти і коло, в яке я хочу увійти. Але на це потрібен час та робота - старанна,міцна ,глибока і складна. І що щось має відбутися,щоб увійти в це коло.

Має відбутися посвята. Тепер я знаю,що певно я відчувала або думала про ініціацію, але не знала як це називається.

І власний аналіз,навчання та робота із клієнтами допомогали та допомогають мені віднаходити ці знання, слова, образи, а також приймати участь саме в процесах, в діяннях, у внутрішній алхімії.

І я дуже вдячна собі,що я не переставала шукати свій шлях і продовжую йти ним. І він мене привів до моїх вчителів : аналітиків,супервізорів,лекторів,одногрупників,колег та клієнтів. І я вдячна всім цим людям.

Далі я хочу подякувати Інні, центру простір,та лекторам ,в яких я вчилася всі ці два роки. Проект є для мене особливим ще тим,що тут зібрані різні аналітики,люди з різними поглядами на ті сами процеси і ідеї,які ми вивчаємо та намагаємося зрозуміти та осягнути. Але кожен із лекторів-аналітиків має власний колір та кут погляду, крізь які утворюється візерунки на полотні, по яких ми можемо складати картини,історії та описувати їх.

Я дуже рада, що можу бути дотична до цього кола та робити власний вклад в це.

Навчання в цьому проектів для мене велика робота ,можливість почути та побачити інших,бути почутою та побаченою іншими та також бути не почутою і прислухатися в цьому місці до себе.

Наодинці іноді такі процеси неможливі. І в цьому є цінність групи ,спільнот і цього проекту.

Ми можемо зʼєднуватися і розʼєднуватися ,утворюючи алхімічну рідину у спільному сосуді. І з цього народжується наша культура сила, яка, мені здається тихо і непомітно,але дуже міцно підтримує нас у ці непрості часи темряви, у війну.

Цей проект дав мені багато нових назв,для того,що я бачила і відчувала,але не могла назвати чи ідентифікувати. Літературу,яка допомогає мені на власному шляху,а також дає підказки у роботі з клієнтами. Це можливість побачити стиль роботи «зрілого аналітика».

Навчання у цьому проекті мені нагадує символ кола із дзен-буддизму. Це круг Енсо (円相) – коло, яке немає повноцінного закінчення, але в ньому відчувається завершенність та недосконала досконалість. Для мене це самістний символ, який показує міцність та єдність, але при цьому свободу. Це матір, що дарує життя, дає час визріти і потім привідкриває двері, щоб вільно піти далі.

Мені це нагадує нашу групу , цей проект, але також загалом центр, який створили Ви,Інно, де такіж самі заблудші душі або щасливі, але втомлені путники, можуть побачити іскорку, підійти до спільного костру, та підігріти власний вогонь, щоб рухатися далі та нести його в світ. Але звичайно, це коло не ідеальне, бо воно не закривається плотно і міцно, схоплючись стінка до стінки, воно відчиняє двері, коли ти дійшов до кінця, щоб рухатися далі. І для мене цей той мінус, який дарує свободу, але із присмаком суму. Бо цей проект завершується.

За визначеннями Юнга, коло уособлювало собою кінцеву цілісність, доступну лише Самості; квадрат був менш досконале коло (коло нижчого типу). В лекціях Modern Psychology: C. G. Jung’s Lectures at the ETH Zürich, 1933-1941 Юнг зазанчав, досліджуючи сенс і якісь ідей цього явища далі.

«Всі медіуми мають контроль або керівництво, свого роду ангела-хранителя. Жінка зазвичай має чоловіка як провідника і навпаки. Насправді, ми всі володіємо цим внутрішнім керівництвом, незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні.

Коли ми думаємо, що прийшли до якогось рішення, невелика об'єктивна критика іноді показує нам, що щось інше врегулювало це для нас і часто зовсім без нашого відома.

Ми зустрічаємося з цією концепцією іншої керівної присутності по всьому світу. ~Карл Юнг, Сучасна Психологія, ETH Лекція VIII, Сторінки 36-38.

Аудиторія, в якій Юнг читав свої лекції із 1933 по 1941 - «Швейцарський федеральний технологічний інститут» включає два провідних державних університетів Швейцарії: ETH Zurich (Швейцарський федеральний технологічний інститут Цюриха) та EPFL (Швейцарський федеральний технологічний інститут Лозанни), обидва відомі в усьому світі завдяки досконалості в науці, техніці, інженерії та математиці (STEM). Засновані відповідно у 1855 та 1853 роках, вони є основними дослідницькими центрами, що залучають іноземних студентів, сприяють інноваціям та навчають лідерів у науці та інженерії, причому ETH Zurich відомий завдяки Альберту Ейнштейну, а EPFL — своїм розташуванням на березі озера та дослідницькою спрямованістю.

Також Юнг зазначав:

«Квадратура кола була проблемою, яка дуже хвилювала середньовічні уми. Це символ opus alchymicum, оскільки він розбиває початкову хаотичну єдність на чотири елементи, а потім знову поєднує їх у вищій єдності. Єдність представлена ​​колом, а чотири елементи – квадратом. Утворення одного з чотирьох є результатом процесу дистиляції та сублімації, який приймає так звану «кругову» форму: дистилят піддається різним дистиляціям, щоб «душа» або «дух» був витягнутий у найчистішому стані. Продукт зазвичай називають «квінтесенцією», хоча це аж ніяк не єдина назва для завжди сподіваного та ніколи не відкритого «Єдиного». Воно має, як кажуть алхіміки, «тисячу імен», як prima materia». — Карл Юнг

«Зробіть з чоловіка та жінки коло, з них – чотирикутник, з цього – трикутник, з того ж – коло, і ви отримаєте Камінь Філософів». — Міхаель Майєр «Втікаюча Аталанта» (Michael Maier "Atalanta fugiens")

Робота «Atalanta Fugiens» (1617), в основу якої ліг міф про Аталанту і Гіппомена, стала свого роду піком творчості Майєра, або, принаймні, тієї його частини, яка була присвячена музиці, алхімії та поезії. Як описує книгу сам автор, це «нові Хімічні Емблеми, що відкривають Таємниці Природи, придатні як для споглядання, так і для роздумів, у фігурах, гравірованих на міді, з описами, епіграмами і примітками, що додаються, призначеними для відтворення в душі і звуку п'ятдесяти музичних фуг на три голоси, два з яких приведені до простої мелодії, на яку виконуються куплети, і все це можна розглядати, читати, використовувати для медитації, розуміти, оцінювати, співати і слухати не без приємності…»

На останок хочеться додати ще один образ, який для мене несе юнгіанський аналіз, юнгіанські аналітики та сенс – для чого це взагалі мені, іншими людям, світу? І це образ – «міф про печеру Платона».
У печері мешкають в'язні. Вони прикуті так, що не можуть повернути голови. Вони не бачать виходу з печери, адже шлях до нього перегороджує великий камінь. Зовні вирує життя, світить сонце, десь віддалік горить вогонь. Завдяки ньому в'язні можуть спостерігати за тим, що поза печерою. Точніше вони бачать тіні того, що там відбувається. Спостереження за тінями – єдина можливість пізнання світу для бранців.

Те, що тіні - це лише відображення від того, що відбувається зовні, - в'язні не знають. Тому проводять дні в обговоренні побаченого і навіть не здогадуються, наскільки далекі їхні домисли від реальності.

Якби один із бранців мав можливість вийти з печери, він побачив би, що там — люди й речі, а не тіні. І якби колишній в'язень розповів про побачене, що залишилося в печері, вони не повірили б, висміяли і можливо навіть убили б його.

І кожна із ідей Платона була в можливості бачити = пізнавати ці речі.. точніше життя і нести цей досвід і знання про нього іншим. Або цитуючи Платона : «Шлях колишнього бранця, котрий захотів звільнити інших, — це шлях філософа».. а я з гордістю і сміливо заявляю – юнгіанського аналітика. Це можливість зібратися разом тим, хто щось побачив, відчув, але не міг бути прийнятим у цю норму, або не схотів бути прийнятим. І який врешті -решт побачив своїх. Це відчуття глибокої єдності та спільності у масштабах космічних кілометрів розʼєднанності і розірванності одне від одного.

Дивіться також