Зустріч з Дітті Марчер: «Зростаючи крізь травму»
Дивовижний день 19.06.17. Починаючи зі щасливого квитка і неймовірного знайомства, закінчуючи лекцією.
Мені захотілось писати цей пост українською мовою, дякуючи Дітті Марчер та її чудовій лекції «Зростаючи крізь травму». Моє відношення було до мови — хочу пишу та говорю українською, хочу російською, вважаючи такий вибір свободою: не хочу гнатись за модою, не хочу через насилля над собою, хочу відчути власну потребу говорити та писати українською. Відчуття з’явилось. До сьогоднішнього дня, я не усвідомлювала наскільки мова є референтною точкою для глибоких аспектів особистості.
Ви (українці) виросли за цей час в контакті. Як у вас все починалось на Майдані… І де ви є тепер! Навіть якщо ви сперечаєтесь зараз, ви даєте собі право не погоджуватись, але ви залишаєтесь в контакті. Ви виросли у своєму відчутті ідентичності «Що таке бути українцем»! Ніколи в історії не було такого, щоб у країни, яка перебуває у військовому конфлікті забрали візи і дали»безвіз». Ви продемонстрували всьому світу, що ви заслуговуєте на довіру інших країн. Це початок того, щоб почати відчувати ПРИНАЛЕЖНІСТЬ.
Ось, наприклад, гей-парад — вам може подобатись або не подобатись. Але кожного року, весь світ дивиться гей-парад в Україні, не тому, що хочеться подивитись на гей-парад, ні. Інші країни хочуть бачити, як в Україні захищають права людини. Ви відправили гарний месендж світу. В цьому є набагато більше, ніж можна побачити оком. Ви багато робите як країна, щоб вийти на новий рівень. Ми всі люди, і тому дуже швидко втрачаємо терпіння, це притаманне людині. А ви, дійсно це робите, ви маєте витримку! Відчувається величезне зростання, яке ви змогли здобути із травми. Тепер є можливість переорієнтуватись, побачити себе і свої нові можливості. І це є даром і подарунком травми і стресу. Якби не було в нас здатності потрапляти в шоковий стан, ми б померли від стресу. Шок — це те, що рятує нас від смерті, від стресу. Якщо це з вами відбулось, у вас є коштовний діамантовий подарунок — частина цього подарунку це те, що ваша ситуація змусила багато людей з різних країн вами опікуватись і турбуватись. Ваша спільнота розширюється. І чим більше ми підтримуємо один одного всередині країни, і за її межами, тим більше ми розширюємо свої можливості щодо покращення життя.
Із лекції Дітті Марчер: «Зростаючи крізь травму»
Нам всім потрібен досвід ПРИНАЛЕЖНОСТІ. Нам треба місце де ми можемо відчути ПРИНАЛЕЖНІСТЬ. На Майдані люди сперечались про своє право на ПРИНАЛЕЖНІСТЬ до своєї країни. І саме мова — це та частина, яка може забезпечити спільноту і забезпечити безпеку. Мова це референта точка для дуже глибоких аспектів особистості. В мові я можу знайти безпеку.