Архетип Аніми в українській міфології: мавка, русалка та Смерть

Ми продовжуємо досліджувати українську міфологію та психоаналіз і запрошуємо вас переглянути четверту лекцію Оксани Тиховської

Ціна: 400 грн.

Мавка, мана, лісниця, русалка, повітруля асоціювалися із забороненим демонічним коханням, котре призводить чоловіка до смерті. Ми поговоримо про наявність у сюжетах міфологічних оповідей буквалізації метафори: жінка, дискримінована соціально-родинними стереотипами (метафорично повітруля, мавка, русалка), трактується як тиран. Символічно утверджується думка: чоловікам слід уникати емоційного зв’язку (закоханості), щоб не потрапити під владу жінки (чи свого почуття до неї).

Метафоричне переосмислення місця Аніми у розвитку чоловіка — фемінна частина його психіки є або інфантильною, або пригніченою. Оскільки пізнання героєм себе через гармонійний взаємозв’язок з прекрасною Анімою (принцесою) неможливе, замість принцеси з’являється Аніма-смерть, яка тепер сама диктує правила їх «взаємостосунків».

Смерть в українських казках постає в образі жінки, вона є уособленням темної сторони давньої богині, на неї проєктується архетип негативної Аніми та Страшної Матері, зі смертю зустрічаються персонажі-чоловіки.