«Ненарцисичний» нарцис

Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, що успішно завершили навчання в навчальній програмі «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» в 2017 році. Сьогодні познайомимсоь з роботою Ольги Болдиревої.

«Ненарцисичний» нарцис

В місцевості Донакон (Очеретяне ліжко) на землі феспійців є водне джерело, у якого, говорять, і помер Нарцис. Згідно цієї легенди, у Нарциса була сестра-близнюк, схожа на нього, в яку він закохався. А коли вона раптово померла, Нарцис став ходити до цього джерела і дивитись у воду, уявляючи, наче бачить її. Цим і втішався, поки сам не помер. Павсаній.

Опис Еллади IX 31

Людей, особистість яких організовано навколо підтримки самоповаги шляхом отримання підтвердження зі сторони, психоаналітики називають нарцисичними. Усім з нас властива деяка вразливість відносно того, ким ми є та наскільки цінними себе почуваємо. І намагаємось будувати наше життя таким чином, аби відчувати задоволення від власної особистості. Наша гордість зростає при підбадьорюванні та в’яне при засудженні з боку значимих інших. Для декого з нас стурбованість «нарцисичним запасом» або підтриманням самоповаги затьмарює інші задачи настілько, що в цьому випадку нас можна вважати поглинутими виключно собою. Терміни «нарцисична особа» та «патологічний нарцисизм» застосовуються саме до такої диспропорційної ступіні заклопотаності собою, а не до звичайної чутливості до підбадьорювання або критики.

Нарцисизм — як нормальний, так і патологічний — є темою, якій Фрейд (1914) періодично приділяв увагу. Він запозичив даний термін з грецького міфа про Нарциса, юнака, що закохався в своє відображення в дзеркалі води та в кінці кінців помер від суму, який його зображення ніколи не могло б задовільнити. В той же час, Фрейд не так вже й багато написав про терапії тих, для кого нарцисична стурбованість є центральною проблемою.

Нарцисично структуровані люди можуть використовувати цілий спектр захистів, але найбільш фундаментально вони залежать від ідеалізації та знецінення. Ці захисти комплементарні в тому сенсі, що при ідеалізуванні власного «Я» значення та роль інших людей знецінюється, і навпаки. Кохут (Kohut, 1971) почав використовувати термін «грандіозне „Я“ для передачи почуття власної величі та переваги, яке характеризує один з полюсів внутрішнього світу нарцисичної особистості. Ця грандіозність може відчуватись внутрішньо або ж проецюється. Родинною зазисною позицією, в яку стають нарцисично мотивовані люди, вважається перфекціонізм. Вони ставлять самі перед собою нереалістичні ідеали, та або поважають себе за те, що досягають їх (грандіозний витік), або (у випадку провалу) відчувають себе просто невиправно дефективними, а не людьми з присущими їм слабкостями (депресивний витік). Терапія цих пацієнтів характеризується Его-синтонним очікуванням через те, що вони вважають, що головним в терапевтичному впливі є самовдосконалення, а не розуміння себе самого з метою пошуку більш ефективних способів обігу з власними потребами.

Тетяна Мартиненко у своїй нотатці «Кохання нарциса» так описує формування нарцисичної особистості: «Нарцисична частина розвивається найостанньою в онтогенезі, коли дитина вже сформувала базову безпеку та отримала первинну автономію від матері, тобто, коли маленька людина починає переживати себя як окрему істоту та самостійно осягає світ. Дитина активно досліджує світ та випробує його на міцність (рівно як і себе), з віком стає все більше і більше функціональним, аби отримати владу над навколишнім середовищем, не бути безпорадним. Це природний процес, однак застрягання призводять до дисбалансу, і нарцисичний радикал починає сильно випирати. В крайньому прояві можна говорити про формування нарцисичної особистості (розвитку нарцисичного характеру), коли людина втрачає зв’язок зі своїм справжнім Я та все життя пртсвячує нарцисичній декомпенсації».

Отто Кернберг виділяє основні загальні риси в нарцисичних розладах різної ступіні тяжкості:

• Грандіозне Я
• Конфлікти, пов’язані із заздрістю
• Нестаток морально-етичної регуляції
• Базове почуття нудьги та пустоти

1. Грандіозне Я проявляється у відчутті зацикленності на собі, враженні, що справляється на інших, залежності від захоплення, переьбільшених амбіціях та небажанні зустрічатись з аспектами реальності, що не співпадають з фантазіями про грандіозність. При цьому вони страждають періодичною невпевненістю в собі зі станами повної приниженості та нікчемності, і поверненням до грандіозного Я.

2. Домінування заздрості та обесцінювання відносно інших. Заздрість буває свідомою та несвідомою, вона є базовим аффектом. Заздрість, в свою чергу, похідне примітивного аффекту люті, що проявляється також в гніві та подразненні. Заздріть — це гостра неприязнь до іншого, у якого є дещо, що сама людина ніяк не може отримати. У нарцисів заздрість є хронічним почуттям, і на свідомому і на несвідомому рівні. Сутьність полягає в тому, аби знецінити те, що людина потребує. Класичним клінічним прикладом є сексуальний промискуітет, коли швидко закохуються, відчувають інтенсивне бажання, а потім починають несвідомо знецінювати, що проявляється в розчаруванні. Такі люди заздрять тому, чого бажають, але отримавши, відазу знецінюють. Тому вони ненаситні, жадібні та схильні до експлуатуючої поведінки. Знецінення відбувається відносно того, що викликало б заздрість. Такі пацієнти не здатні залежати від інших, через те, що залежність означає визнання цінності іншого. Схожим чином вони зберігають дистанцію з терапевтом. Вони також проявляють нездатність відчувати емпатію відносно інших, їх реакції досить пусті.

3. Третя риса — це дефіцит системи цінностей, слабкість Супер Его, що проявляється припустимо в слабкості здатності до оплакування тих, хто пішов в поведінці траура та горювання. Вони нездатні оплакувати близьких, і навіть не здатні відчувати реакції суму, в них чередуються спалахи припіднятості, що змінюються періодом подразнення, легкою нудьгою, падінням самооцінки. И ми маєио справу з культурою сорому замість культуры вини. Вони бояться робити протизаконні дії лише з опасіння що їх упіймают, ь а не через глибинне почуття провини.

4. Можливо, їх почуття власної гідності починає залежати від зовнішніх матеріальних свідчень, що нормально для дітей, але не для дорослих. Шикарні автомобілі, наряди, іграшки, яким надається перевага ними в більшій мірі, ніж людські чкості. Це вказує на відсутність зрілого Супер Его. Четвертою характеристикою є внутрішнє відчуття нудбги та пустоти, їм потрібно аби їх постійнно щось займало. Такі люди шукають небезпечні ситуації та схильні до зовнішньої стимуляції, припустимо в формі эекстремальних розваг.

В нарцисичній частині такі різні поняття як «любов» та «визнання» зливаються, стають тотожніми. Наш внутрішній нарцис дуже потребує (безумовну) любов, але при цьому намагється любов заслужити своїми гідностями та поступками. В цьому сутність нарцисичного розщеплення: нереалістичне Я, образ, т. з. ложне Self вткористовується для досягнення любові до справжнього, реального Я. Нескладно догадатись, що з цього виходить.

Люди з яскраво віраженим нарцисичним радикалом дуже функціональні, володіють масою навичок і, як правило, успішніы. Це вправні спокусники та професійні серцеїди, що усе життя шлифують свою привабливість. Однак у цьогоє і зворотня сторона — інструментальне ставлення до себе і до людей: для нарциса головне не процес, а результат! Чутливу галузь нарцис також сприймає як поле для досягнень: закохати в себе когось, закохатись (за власним бажанням, пам’ятаєте?), розлюбити… У спробі контролювати те, що контролювати неможливо, упускається головне. Якщо невротична складова (прив’язаність, почуття приналежності) дуже слабенька, нарцис ніколи не досягне задоволення в любові. При недорозвинутій «шизоїдності» (безпека, аутентичність) у стосунках відсутня глибина — два бездоганних образи гарно грають в кохання…

Але не забувайте, що нарцисична складова — невід’ємна частина особистості, та справедливості заради, потрібно додати, що при її недостатньому розвитку людина в коханні може бути незграбним, неотесаним — наприклад, який-небудь асоціальний шизоїд, або простий, як валянок, невротик… Люди з розвинутим та гармонійним «нарцисом» дуже привабливі, харизматичні, гідні захоплення. Їх головний ворог в коханні — не постійність, а уміння проживати кризи в стосунках та кохати «всупереч», а не «за щось» — є зоною для зростання.

Другу частину роботи присвячено опису клінічного випадку роботи з Клієнтом.

Джерела:

1. Мак-Вильямс, Нэнси «Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе» 1994 г
2. Зигмунд Фрейд «О нарциссизме» (1914)
3. Отто Кернберг, лекция «Нарциссизм в теории объектных отношений»
4. Тяжелые личностные расстройства [Стратегии психотерапии] Кернберг Отто Ф.
5. Татьяна Мартыненко, статья «Любовь нарцисса»

Дивіться також