Автор: Тетяна Лупеко
Запрошуємо підлітків 12-15 років у Психологічну тренінгову групу з професійним психологом.
- Ця Група для спілкування, яке в безпечному просторі дає вміння бути нарівні й проявляти себе.
- Для пізнання свого внутрішнього світу, своїх ресурсів та можливостей цього віку.
- Для становлення власного Я, своєї індивідуальності та неповторності.
- Для творчої та ефективної взаємодії з однолітками та світом.
Багато місяців Україна живе у стані війни, що не проходить безслідно. Зокрема, це стосується психологічного стану дітей та підлітків, які опинилися в скрутному становищі. Діти не можуть вплинути на обставини, а дорослі не можуть не читати новини про війну, адже від цієї інформації залежить безпека членів їхніх родин. Тому підлітки, так чи інакше, стикаються як з самою інформацією, так і з реакцією на неї своїх близьких. А отже, відчуття тривоги, страху і пригнічення під час таких часів як війна є невідворотними. Стрес впливає на дорослих та дітей, призводячи до знесилення, поганого настрою і безпорадності.
Уміння чути дитину
Далі кожен із них може запитати у намальованого «персонажа», що саме його злить. Це допоможе мамі зрозуміти, що викликає труднощі у дитини, адже діти можуть бути дуже розумними, якщо відчувають, що їх слухають. Ось кілька правил, які допоможуть вам краще почути дитину.
Підлітковий вік — це період змін, що відбуваються між дитинством та дорослим часом. Це, свого роду перехід, що супроводжується не лише фізичними змінами і статевим дозріванням, але також відбувається психічний розвиток і соціалізація. Важливим стає спілкування з однолітками, з’являється інтерес до себе і поворот на себе (хто я, що я відчуваю…). У такий період змін для підлітка дуже важливим є підтримка і сприйняття з боку батьків. Але може статися так, що зміни відбуваються і у самій родині, тоді підліток стикається ще з однією зміною — розлученням батьків.
Більшість дітей не відчувають себе почутими. Більшість проблем у маленьких дітей пов’язані з відсутністю у них навчок та достатнього словникового запасу для виразу того, що вони хочуть сказати. Тоді дитина може виражати свій гнів, наприклад влаштовуючи істерику, але, оскільки пояснити таку свою поведінку дитина не в змозі, можна запропонувати їй намалювати те, що викликає у неї злість. Це ж, разом з дитиною, може зробити і мама. Далі кожен з них може спитати у намальованого «персонажу», що саме його злить. Це допоможе батькові зрозуміти, що викликає труднощі у дитини, адже діти можуть бути вельми розумними, якщо відчувають, що їх слухають.