ТІНЬ — роздуми К. Г. Юнга
Одного разу, на одній з конференцій я слухала іменитого лондонського аналітика. Досвідчена жінка в роках говорила із задоволенною посмішкою: «Наша Тінь невичерпна, її неможливо усвідомити до кінця і це шанс для нас усіх — мати змогу самопізнання та розвитку до кінця!»
Тінь — одне з найулюблених понять юнгіанського аналізу: загадкове, неосяжне, таємниче та потенційне.
«В психології тінь — нижча фігура, прив’язана до землі. Вона подібна до справжньої тіні, що також завжди лежить на землі. Це слово варто, так мовити, сприймати буквально. Поняття тіні запозичене напряму з психології первісних людей. Земля й тінь для них були ідентичні. Тінь прив’язана до землі та не може від неї відірватись. Тінь — одне з найбільш примітивних визначень душі. Завдаючи шкоду тіні, ви шкодите її власнику; наприклад, наступивши на тінь, ви неначе штовхаєте ногою людину? яка її відкидає. Вождь втрачає магічну енергію, якщо хтось пройде по його тіні. Це те ж саме, як би хтось накинувся на нього та переміг в бою. У приміитивниых народів є ще одна цікава забаганка, що пов’язана з тінню: в південних країнах полудень — чаклунський час. В полудень тінь скорочується до мінімуму, загрожуючи зникнути загалом. А це вже страшно, оскільки, втративши тінь, людина втрачає зв’язок із землею — втрачає свою душу.
Тінь — наш двійник. Це персонифікація того, що переховується у нас за спиною, того, що лежить в тіні свідомості, і, як правило, вона також означає землю — за виключенням патологічних випадків».
З книги «Семінари з дитячих сновидінь», Карл Гюстав Юнг.
Сподобалась стаття? Поділіться цією інформацією з тими, кому вона може бути корисною!