Про що мовчать камені
Настоятель дзенського монастиря
Для японців сади є невід’ємною частиною їхньої культури. Вони впливають на настрій відвідувачів. Відбувається єднання з природою, коли попадаєш в такі сади, через дотик внутрішнього із зовнішнім. Душа в японських садах починає говорити голосом природи, природнім відчуттям буття. На перший погляд здається, що вони дуже природні, але насправді в їх основі лежить добре спланована схема.
Вважається, що місця, де багато каміння, охороняються богами. Раніше, в стародавні часи, це були місця поклоніння тому, що на думку японців вважались свяченними, найбільш чистими, сильними, по причині того, що там перебували боги. І Душа в таких місцях набувала спокій та осмисленність.
І зараз, якщо ви попадете в такий сад каменів у Японії, ви обов’язково побачите монаха, що схилився над каменем у молитві. Японці дуже чутливі до природи, для них у світі немає некрасивого, тому і основою Японської релігії є поклоніння водоспадам, річкам, деревам, горам. Японці в усьому бачать красу та прекрасне, дуже чистий внутрішній погляд, подібний до гірського струмка. В ньому відчувається безкінечність сприйняття світу та дозвіл ційй безкінечності бути. Особливість сприйняття світу для японців полягає ще й в тому, що вони усьому наають свій зміст, наповнюють світ своєю банатозначністю та символізмом, одночасно переживаючи це внутрішньо.
Згідно філософії дзен-буддизму, зовнішнє не суттєво, головне що всередині. Аби стати видимим внутрі, необхідно стати невидимим зовні. Тому філософія японських садів полягає ще і в тому, щоб викликати у відвідувачів відчуття краси у звичайному, простому, щоденному. Від малого до більшого. Так само японські сади викликають відчуття иілюзорності простору, занурюють людину в її внутрішній світ, далекий від нашого зовнішнього небездоганного світу. Досягається стан божественної пропорції.
Дивно, але японські сади мають багато пустого простору, який не заповнено камінням. Це ще одна особливість японських садів, в основі якої лежить філософія пустоти. Пустий простір може підкреслити камені, що знаходяться в ньому. Без нічого неможливо отримати щось. Це дійсно складно для усвідомлення, але це головний принцип японських садів. А буддійська філософія полягає в тому, що меньш заповнений простір не меньш важливіший за заповненний через те, що в ньому багато свободи, розвитку та майбутнього.
В основі японських садів завжди лежать три елементи — камені, вода та пісок. Три стихії. На обмеженій ділянці японці відтворюють модель світу людини, яка сприймається цілісно через свої обмеження. І відбувається одночасне проживання цілісності моменту. З одного боку обмеженість, з іншого — велич.
Особливість садів, як і японських казок, ще і в тому, що в них відчувається скоротечність моменту та виникає велика повага до часу моменту, щоцей момент ніколи не повториться більше і тому живеться лише зараз. Стан «тут і зараз». Тому в японських садах ви побачите сухе, відживше дерево, яке росте поруч з молодим деревом. І знову цілість та одночасне проживання смерті та життя, один вихід та один вхід. Неможливо увійти кудись, перш ніж ви не вийдете. В японських садах ваш погляд буде постійно насолоджуватись різноманітним художнім сприйняттям та одночасно відчуттям цього сприйняття.
Японський сад каменів — це постійна загадка. Такі сади ще називають «сухими» або «філософськими». Вони призначені для медитації, є можливість відсторонитись від повсякденного життя та метушні.
Композиція каменів у японському саду — це завжди непарна кількість, камені розташовуються асиметрично та приходить відчуття спокою так, як таке розташування співзвучне природі. Неможливо одночасно побачити усі камені, що розташовані на поверхні. Завжди буде вислизати з вашого погляду один камінь. І лише змінюючи свою позицію сприйняття ви зможете побачити кожен наступний камінь. І це про те, що сдосконалість в недосконалому. Для того, аби щось побачити, необхідно зійти зі звиччного місця.
Будьте недосконалі, але досконалі у своїй природній красі!