Як я став собою
Мій старий друг — книжка!
Інакше і не скажеш про останню книжку Ірвіна Ялома «Як я став собою».
На самому ПОЧАТКУ «якясталапсихологом» його книжки ЗАКОХУВАЛИ, ні, не вчили, не з цією метою я їх читала, а закохували в атмосферу Терапії.
Мабуть, не было в моєму оточенні жодної рідної душі, якій би я не веліла: «Читай Ніцше або Шопенгауера», ну ви зрозуміли про що я.
Останні його книжки були як зустрічи зі старим вірним другом — рідкі та з почуттям «ностальжи».
Ця книжка — особлива Історія про обдарованоу дитину імігрантів.
Ялом їх порівнював з ліліями, що ростуть в болоті. «Чудові квіти, але без глибоких коренів» — так він писав про себе.
Цікаво пише про своє непросте дитинство, вскриваючи «давні гнійники та запечатані „конверти“ вини». Відверто, але все ж з болем про матір, та з невираженою ніжністю про батька.
Я роздумувала, що кожен з батьків дав йому урок, та він зміг вивчити його, може саме тому його шлях до себе відбувся???
Мене захопила Історія про біографії, вона мені особисто такзрозуміла! Саме ці бібліотечні полки притягівали і мене.
Ялом дуже багато працював, як на мене, володів рідкісним даром любові до праці. Це та якість, яку я по-справжньому поважаю в людях.
Його життя сповнене МІСЦЬ, КРАЇН, мандрів: Лондон, Відень, Париж…
Куди він приїздив та жив по року.
В Лондоні в Тевістоку помінявся кабінетами з Боулбі (провідні виші та клініки здійснювали обмін провідними вченими — жили та викладали для збагачення досвідом).
У Відні з тривожністю сходив до Франкла на Терапію, але не дуже успішно. Мене дуже зачепило те, як він осмислює особистість Франкла, критично пише.
Париж затягнув з головою, мабуть, через те я дуже скоро чекаю на зустріч з ним!
Безперечно ж я планувала побачити водяні лілії Клода Моне, але не знала про сільський будиночок Моне в Живернії, де можна побачити місток в японском стиле, що увійшов в історію та перекинутий через плавучий сад водяних лілій! Ось тепер збираюсь.
Мабуть, так і зароджуються в недрах психе наші найособисті «хочу».
Ялом достатньо откровенний — пише про легкі наркотики та їх користь на кращому «сеансі» сімейної Терапії с Ролло Меєм. Почитайте!
Не можу обійти увагою улюблені багатьма книжки та історію як вони народжувались. Як в в сильних грозових спалахах народилась ідея Терапії зі спротивом Ніцше — пам’ятаєте???
Мені було цікаво читати про те, як проростало його творче Я та реалізовувалось в ідеї «Терапевтичних романів».
Він був першим!
Ще є багато-багато про старого друга…
Закінчити хочу тим, що зачипає особисто:
«Батьки подарували нам сім тисяч доларів для первинного внеску, і це був останній раз, коли я прийняв від них гроші. І все ж, навіть після того, як я завершив своє навчання і нас стало шестеро, мій батько завжди настоював, що платити по рахунку в ресторані буде саме він. Мені подобалось, що він турбувався про мене, і я супротивився лише для виду.
І я передаю його щедрість в спадок, роблячи те ж саме для моїх дорослих дітей. Це один зі способів зробити так, аби тебе пам’ятали: обличчя батька часто пригадується мені, коли я сплачую рахунки своїх дітей. (Ми з Мерилін теж змогли дати нашим дітям грошей на початкові платежі за їх перші Будинки».
Кожна родина унікальна, тому що, ті Історії, які закладають традиції кожної родини — унікальні та любимі!
Зараз це важливо для мене — я також несу цю родову естафету «традицій», неочикуванно наблизилась до проміжної ланки: було до і буде після…
Я все ще читаю Ялома, але з кожним днем все повільніше та повільніше.
Не хочу аби ця зустріч зі старим другом закінчувалась.
Сподобалась стаття? Поділіться нею з тим, кому вона могла б бути цікавою!
