Що приховує минуле?
«Замок зі скла», автор — Джаннетт Уоллс. Однією фразою можна охарактеризувати: «У кожної ЦІКАВОЇ людини є МИНУЛЕ, або, точніше, складне дитинство».
Вже як тиждень промайнув, а я все думаю: «Це реальна історія дитинства жінки приблизно мого віку, як вона це пережила?».
Книжку однозначно варто почитати, тому що вона сильна ПРАВДОЮ.
І я згодна на усі 100 % — «цікаві особистості мали непросте дитинство».
це автобіографічна історія про родину з незвичними цінностями, які іноді сильнніші за здоровий глузд.
Автор вирішила звільнитись від призраків минулого, написала книжку про своє дитинство та його таємниці.
Секрети породжують сором. А сором, в свою чергу, породжує бар’єри, що заважають прийняти та полюбити себе, використовувати увесь свій потенціал.
Перший епізод: Дівчинка трьох років варить сосиски, аби поїсти. Платячко спалахує і Дівчинка також. Лікарня, пересадка шкіри. Вперше чисті білі простирадла та їжа, яку не потрібно варити трирічній дитині. Любимий тато, який хапає з лікарняного ліжка в охапку залатану дитину, та мчить в машину. Така сімейна традиція — «втеча з лікарні по-бразильски», аби їхати по пустелях та бути вільними від самого життя.
як виживали ці діти та пристосовувались до усіх поталогій батьків, важко уявити.
Мене батьки відверто дратували, мій внутрішній дитячий психолог дуже нервував.
Важливо для мене те, як непохитна сила родини допомагає жити цій Дівчинці з її братом та сестрами. Вони одна родина з дивакуватими батьками, яких вони люблять, як можуть любити лише наївні дитячі душі: все пробачаючи та жаліючи.
Багато чого варто і хочеться написати, але краще почитайте. «Замок зі скла» по праву можна назвати сенсацією в сучасній літературі.
Як психологу мені було дивно, як точно описані посттравматичні реакції дитини після обгорання. Дівчинка встановлює цілі стосунки з вогнем, він її тягне звідусіль, вона вчиться керувати своїми гарячими почуттями, багато проб вогню, він її ппереслідує. І тато говорить «один раз він тебе поцілував, тепер буде всюди шукати зустрічі з тобою». Так само і просто визначив задачу, з якою буде довго намагатись впоратись його дочка.
Особлива лінія взаємин Джаннетт та батька, всеоб’ємлюча любов дочки та зрадливе використання батька, яке одного разу визнала Дівчинка та це допомогло їй не підти на дно.
Іноді проскальзувала думка, якщо б ці діти попали в мій кабінет, як би я могла їм допомогти. Цікавоо про це думати.
Для мене ця книжка, як не дивно, про любов та її неосяжні грані. Ніхто не знає що краще для іншого!
Це головна правда, якій я зараз все більше вірю.
А взагалі, мене захоплює той факт, що ця реальна історія, практично моєї однолітки. Чесно кажучи, думаю, ця книжка — результат хорошої роботи якоїсь моєї колеги в далекій Америці. Інакше не буває.
Закрались думка якось познайомитись з Жаннетт, раптом доля зведе. Люблю цікавих людей!
И наостанок, від Жаннетт Уоллс:
«Ми почали пригадувати найсміливіші та зухвалі татові витівки. Як він дозволив мені погладити гепарда, ловив зі мною Чортеня та дарував нам усім зірки на Різдво.
Мама задумливо подивилась в стелю. „Ось, нарешті, зрозуміла: життя з вашим татом ніколи не була сумним“.
Автор вдячна батькові за те, що він зумів „мріяти по-крупному“!
По-крупному хороша книжка!!!!
Сподобалась стаття? Поділіться нею з тим, кому вона могла б бути цікавою!
