Історії з минулого — мости в майбутнє
Багато історій написано. Це історії про радощі та сум, про зустрічі та розлучення, про втрати та набуття. Історії потрібні нам, в них ми можемо пізнавати себе, адже душа відкликається на те, що вже колись було та дуже знайоме.
Марія-Луїза фон Франц пише про те, що у австралійських аборигенів існує чудовий звичай. Коли рис пагано росте, то жінки племені виходять на поля та, сидячи навпочіпки, розповідають йому миф про походження рису. Тоді рис, неначе заново впізнає про своє призначення та починає рости, як йому і потрібно.
Так і для людини дуже важливим є знання сімейних історій. Вони допомагають зібрати воєдино різний досвід попередніх поколінь, спертись на свої корені та прорости в майбутнє, розповідаючи вже своїм дітям нові історії.
Коли в книзі життя наших пращурів не вистачає якихось глав, нам на допомогу можуть прийти міфи та казки, які вміщюють в себе колективний досвід та відображують різноманітні аспекти психічного життя. Іноді, інтуітивно людину може приваблювати визначений міф або історія.
Довірившись цьому поклику та дослідивши цей сюжет, можна зробити цікаві відкриття та вразитись тому, якою мудрою є наша психика.
Сподобалась стаття? Поділіться нею з тими, кому вона може бути цікавою!