Дівчинка з сірниками
Юнгіанськи казки на ніч…
Дівчинка з сірниками
«Було неймовірно холодно, йшов сніг, насувались сутінки. Переддень Нового року. В холоді і темряві йшла маленька злиденна дівчинка з неприкритою головою та босоніж… Дівчинка йшла босоніж вулицею. ЇЇ ніжки розпухли та почервоніли від стужі. В руці вона тримала маленьку коробочку сірників, а в кишені її передника лежало ще декілька коробочок. За весь день вона не продала жодного сірника, і ніхто не подав їй ані копійки. Змерзла та голодна йшла вона по місту; зовсім змучилась, бідненька!» Андерсен.
Перед нами портрет людини загубленної, блукаючої, замерзлої та нездатної встановити контакт. Дівчинка зазирає у вікна сільських будинків, де в теплі відзначають сімейні світа. Страх не дає їй повернутись у свій холодний дім, до жорстокого батька — нікого неможна попросити про допомогу. Смиренно сидить вона на самоті на снігу. Позбавлена людського тепла, вона звертається до власних скудних ресурсів — палить останні сірники, що в підсумку і призводить її в смертельні обійми власних фантазій».
«Матриця та потенціал характеру»Догерті Н., Вест Ж.