Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, що успішно завершили навчання в навчальній програмі «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» в 2018 році. Сьогодні познайомимось з роботою Аліни Данильченко.

ЕКО. Така звична аббревіатура для нашого часу. Чому воно стало можливим? На місце чого воно прийшло? Материнство від донора сперми або в банку сперми: це єдиний шлях стати мамою або єдиний видимий шлях? Які історії оживають в душі жінок, що підтримує в бажанні виключити знання батька своєї дитини? Який образ батька дитини живе в душі жінки, що наважилась або думає про зачаття в банку сперми? Який архетип оживає та підтримує жінку в її рішенні?

По цих питаннях я розмірковую у своїй роботі.

Відповіді на свої питання мені хотілось знайти в історіях реальних жінок, що пройшли цей шлях або планують, розмірковують про це.

Материнство з однією невідомою. Несвідомі мотиви.

В яких ситуаціях жінка шукає батька своїй дитині? це декілька ситуацій: жінка не має партнера від якого бажає або може зачати дитину. Це не лише жінки без пари, але також банато сімейних жінок або жінок у взаєминах, але партнер з якихось причин не може стати біологічним батьком дитини: генетичні захворювання у чоловіка, беспліддя чоловіка, одностатеві пари. Але мої роздуми були про те, якою б не була причина, у жінки завжди є вибір: знати батька своєї дитини або ні.

Та досліджуючи цю тему неможливо не торкнутись історії виникнення ЕКО-материнства. Як відомо, ЕКО-материнство вирішує проблему беспліддя.

Від безпліддя, по даних ВООЗ, в будь-якій країна світу страждає близько 10 % пар. При цьому, в Україні цей відсоток майже в два рази вищій. І тенденція зростає. Зростає як кількість звернень в репродуктивні клініки, так і вік тих, хто звертається молодшає.

Чому % безпліддя зростає? Чому все більше молодих дівчат використовують ЕКО-материнство тоді, коли ще є великий резерв репродуктивного часу?

І сам діагноз безпліддя також змінив свої критерії і тактики, якщо довгий час не настає вагітність. Якщо раніше діагноз безпліддя ставили через 2 роки регулярного статевого життя пари, то зараз цей термін скоротився до року. І самі клініки репродуктології пропонують вирішення проблеми материнства, для цього потрібо лише бажання жінки і зустріч з психотерапевтом, аби почати процес підготовки та проведення ЕКО.

Причинами безпліддя можуть бути як фізиологічні причини, так і психологічні. Про психосоматичне безпліддя йде мова, коли фізиологічно і чоловік і жінка здорові, але вагітність не наступає.

Формування потенційної матері починається вже з народження дівчинки. Приблизно до 15 років, тобто до статевого дозрівання, психіка готується до того, щоб виносити, народити та виховати. І якщо в цей період з дитиною відбувається насилля або психотравми, це може призвести до невиношуваності, мертвонародженню або неможливості завагітніти.

І коли йдеться про безпліддя незрозумілого генезу (психосоматичное безпліддя), як правило йдеться про те, що не може завагітніти жінка, але рідко про те, що чоловік не може заплідніти. Так і в літературі: багато літератури про жіночем психосоматичне безпліддя, а про чоловіче вкрай мало. Досліджуючи причини безпліддя, я знайшла, що ці причини можуть однаково стосуватись як чоловіка, так і жінки.

З психологічної точки зору будь-яку хворобу можна розглядати як захисний механізм, до якого вдається психіка, аби не допустити чогось загрожуючого існуванню.

Причини психосоматичного безпліддя: я хочу навести системні та особисті.

1. Системні заборони на народження дитини

Це несвідомі обмеження сімейної системи, що включають історії декількох поколінь пращурів. Коли несвідомо поле родини або Душа сім’ї зачинені для народження дитини. Наприклад, коли в поколіннях бабусь або прабабусь було багато психотравмуючих ситуацій, пов’язаних з вагітністю, пологами та дітьми. В результаті таких історій, аби уберегтися від повторень, формуються несвідомі послання — заборони та транслюються нащадкам покоління за поколінням.

• Діти помирають, це приносить біль, несвідомий висновок: «немає дітей — немає болю». Така заборона формується, якщо в сімейних історіях чоловіка або жінки були випадки смерті дітей або викидні.
• Жінка в пологах ризикує своїм життям, це страшно, несвідомий висновок: «немає вагітності — немає небезпеки померти в пологах або втратити здоров’я». Така заборона виникає, якщо в сімейних історіях подружжя були випадки смерті або втрати здоров’я жінки в пологах.
• Небажані діти ускладнюють життя, аборти шкодять здоров’ю жінки, це страшно. Несвідомий висновок: «немає вагітності — немає проблем абортів та ускладнень в житті». Цю заборону можна виявити, якщо в сімейних історіях були аборти або суттєве погіршення якості життя родини, пов’язане з народженням небажаної дитини.
• Народження дитини потягло розпад сім’ї, зраду або відхід партнера, це боляче і страшно, несвідомий висновок: «немає дитини — немає загрози розлучення та самотності». Заборона формується при наявності відповідного переживання в сімейних історіях одного з подружжя.
• Бути матіррю, або батьком занадто важко, батьківство — це болісне жертвоприношення, несвідомий висновок: «немає дітей — немає страждань». Таке послання з несвідомою забороною можна отримати від своїх батьків або бабусь та дідусів, коли труднощі свого життя вони пов’язували з наявністю дітей.
• «Таємні та відкинуті діти», зачаті або народжені таємно, поза шлюбом, в результаті інцесту, визнання яких загрожує благополуччю або життю. Це страшно та соромно. Несвідомий висновок: «Відмова від дитини гарантує більш заможне життя та приналежність до значимої групи». Історії відмови від дітей, невизнання факту їх буття породжує почуття провини, сорому та страху, що створює підгрунтя для заборони до зачаття в подальшому.
• «Усе зле в житті жінки від чоловіка», — чоловік-руйнівник, агресор, жінка — жертва. Для зачаття дитини жінці необхіднмо прийняти чоловіка, але несвідомий страх стати жертвою забороняє прийняття. Несвідомий висновок: «відмова в прийнятті та визнанні цінності чоловіка в роду важлива для збереження лояльності з жінками свого роду, які раніше постраждали від чоловіків». Історії, де жінка відчувала себе жертвою чоловіка. Порушення у відносинах з матіррю та батьком.
• «Жінки — зло в житті чоловіка», — страх перед руйнівними проявами жінки, частіше жінки-матері. Жіноча влада відносно народження деітей безмежна, може народити, а може абортувати, не приймаючи до уваги бажання чоловіка. Несвідомий висновок: «безпечний секс — безпечне життя, краще мати безпліддя, аніж жити в страху перед жінкою». Історії, де чоловік відчував себе жертвою жінки та її здатності до дітонародження.
• Вимираючий рід. Це найскладніша ситуація, коли сукупність тяжких історій декількох поколінь пращурів, призводить до вимирання усього роду або окремої гілки. Тут величезний вплив мають історії вбивств та суїцидів, пов’язаних з вагітностями, дітьми та постраждалими жінками. У цих випадках в колективній пам’яти родини виявляється банато ненависті, агресії, страху, провини, сорому, тяжіння до смерті.

2. Особисті несвідомі заборони на народження дитини:

Це неусвідомлювані установки, емоційні блокування та порушення у відносинах пари, що обмежують можливість дітонародження.

1) Порушення ієрархії у взаєминах з батьками. Парентифікація.

Анн Анселін Шутценбергер у своїй роботі «Синдром пращурів. Трансгенераційні зв’язки» описує «борг лояльності родині» — це борг кожної дитини по відношенню до своїх батьків за любов, тепло, турботи, втому та те особливе відношення, які було отримано після її народження до того моменту, коли вона стала дорослою. Спосіб розрахуватись за свої борги є трансгенераційним, тобто, те що ми отримали від наших батьків, ми віддаємо своїм дітям.

Парентифікація — це перегортання цінностей, тобто ситуація, в якій діти, навіть малолітні, стають батьками власних батьків. Проявляється парентифікація в першу чергу в емоційних установках відносно батьків, наприклад: «Я велика та сильна, а моя мама маленька та слабенька. Я маю присвятити життя їй, як вона колись присвятила мені».

З такою установкою можуть бути як жінка, так і чоловік в «безплідній» парі.

Основна несвідома проблема полягає в тому, що майбутній дитині немає місця в новій сім’ї, тому що його посідають старші родичі. І усі сили пари спрямовано «назад» на «удочеріння або всиновлення» власних батьків. А народження дитини загрожує «благополуччю» тій моделі відносин, що склалась.

2) Відсутність довіри в партнерських відносинах та сумніви в «кінцевості вибору»: В глибині внутрішніх переживань живе сумнів: «Я не впевнений (не впевнена), що саме ця людина є найкращою для мене, раптом десь за рогом долі на мене очікує ще кращій варіант, а діти — привя’зують назавжди». Так формується заборона: «Я НЕ обираю саме тебе для себе та своїх майбутніх дітей, я ще почекаю…»

3) Відсутність впевненності у своїх здіббностях до материнства абобатьківства: несвідома установка «Я точно не зможу бути гарною матіррю (батьком), я не впораюсь». Страх відповідальності за дитину та сімніви у власних силах.

4) Особисті травми, пов’язані з абортами, викиднями, насиллям або втратою значимих відносин. Незавершене страждання, горювання, страх перед повторенням болю блокують життєву енергію, необхідну для продовження життя в дітях. Нижче на фотографії пам’ятник «Абортованим дітям», створений в Латвії, подібні пам’ятники існують в багатьох європейських країнах та США, однак в нашій країні, де в радянські часи аборт було визнано «засобом контрацепції», тема аботованих дітей залишається соромливою, закритою та малозначною, що заважає мільйонам чоловіків та жінок адекватно сприйняти та пережити цю травму.

5) Травма, що несе в собі емоційний і часто фізичний біль, формує заборону на будь-яке можливе «повторення», і тоді виникають переконання типу «усі чоловіки недостойні, та усі жінки…», «світ страшний, жорстокий та небезпечний…». Але для того, аби зачати, треба прийняти чоловіка, якщо цього немає на несвідомому рівні, симптом «безпліддя» виконує свою захисну функцію.

6) Наявність іншиих «надважливихх цілей», наприклад, коли усі сили кинуто на роботу, кар’єру, досягнення фінансового благополуччя, в результаті чого виникає надлишкова перенапруга, фіксація на «надважливому» і заборона на народження дитини, через те що це може зашкодити іншим цілям. Тобто жінка вголос каже: я хочу дитину, хочу стати мамою», але підсвідомо материнство загрожує іншим цілям та потребам.

7) Відсутність поваги до материнства зустрічається у випадках емоційного обесцінення власної матері. Блокує прийняття жіночої енергії матері та залишає людину в позиції «невдячної дитини», з забороною на народження «невдячних дітей».

8) Причин безпліддя насправді може бути багато, але їхні корені уходять в ранні взаємини з матіррю. Це або ніжна прихильність до мами, або серйозні конфлікти, пов’язані з її несприйняттям, коли на глибокому душевному рівні дівчинка відвертається від матері, ображається і на неї через відсутність такого бажаного тепла та любові.

Та інші мотиви, яких може бути велика кількість, народжені непрожитими страхами, травмами. Тобто, жінка психологічно ще не готова і не бажає стати матіррю, впустити дитину у своє життя. І її тело відбиває цю установку. Але на свідомому рівні сильне бажання мати дитину або порив довести світу, що вона така сама, як усі, не гірша за інших, призводить до конфлікту та прагненню йти всупереч.

Мені також хотілось знайти літературу, в якій можна було б почерпнути більше саме про ЕКО-материнство від донора сперми. Але, нажаль, такої літератури мені не попалось.

Але я знайшла цікаву роботу: Особливості становлення внутрішньої позиції Матері при використанні допоміжної репродуктивної технології ЕКО, Московський державний університет імені М. В. Ломоносова? Факультет психології, на правах рукопису Якупова Віра Анатоліївна.

Ця робота є дуже об’ємною та цікавою, але я наведу лише висновки, які автори роблять про відміну становлення внутрішньої позиції матері у жінок з физиологічним зачаттям та ЕКО.

Особливості становлення внутрішньої позиції матері

1. На неусвідомлюваному рівні учасниці програми ЕКО при вираженному прагненні до материнства відчувають труднощі емоційного прийняття дитини і материнства, які на усвідомлюваному рівні виражаються у схильності до ігнорування виникаючих та можливих труднощів, ідеалізації дитини та материнства.

2. Тривала історія безпліддя сприяє спотворенню материнської позиції при ЕЭКО: значимим є сам факт появи дитини, а не процес взаємодії та турботи про неї.

Відбувається зміщення фокусу уваги на успішне завершення вагітності, за яким не вибудовується перспектива материнства. Жінку більше займають думки про майбутню дитину та складно вибудовується зв’язок зараз, під час вагітності. Тобто несвідомо: дитина буде потім, зараз її немає.

3. Жінки, які не мають соматичниих ускладнень під час вагітності, значино рідше відчувають труднощі з емоційним прийняттям дитини і материнства, що дозволяє говорити про ускладнення протягом вагітності як фактор ризику в становленні позитивного ставлення до дитини. Тобто супутні патології загрожують зв’язку мати-дитина під час вагітності та можуть його розривати.

4. Інтенсифікація тривожних переживань під час вагітності пов’язана з наявністю досвіда репродуктивних втрат та декількох невдалих спроб ЕКО. Страх доторкнутись до болю знову невдалою спробою зачаття.

5. Взаємодія з дитиною сприяє розвитку та збагаченню материнської позиції жінок групи ЕКО, поглибленню емоційних зв’язків з дитиною. Відсутність емоційного прийняття дитини в період вагітності в більш, ніж половині випадків змінилось прийняттям дитини після її народження.

6. Ідеалізація материнства під час вагітності призводить до формування завищених очикувань та постійним сумнівам у власній батьківській компетентності.

7. Жінки групи ЕКО демонструють високу здатність до становлення безумовного прийняття дитини після її народження.

8. Для матерів групи ЕКО знижену значимість мають успіхи дитини та хід її розвитку, що може говорити про затримку сприйняття суб’єктності дитини як наслідок високої невизначенності витоку вагітності.

9. Внутрішня позиція матері претерпіває суттєву трансформацію в період початку взаємодії з дитиною у порівнянні з періодом вагітності. Значно зростає позитивне емоційне ставлення до дитини під час виконання батьківських функцій.

10. Спосіб настання вагітності не є перепоною розвитку гармонійної взаємодії з дитиною.

11. Характер дитячо-батьківської взаємодії знаходить відображення в особливостях розвитку дитини. Немовлята, чиї матері підтримують їх ініціативу, демонструють більш високий рівень розвитку локомоцій та тонкої моторики, схильні проявляти більшу ініціативу при виконанні завдань. При вираженому прагненні матері до тілесного контакту, дитина також проявляє ініціативу до тілесного контакту з матіррю.

Біотатусі

Повертаючись до теми пошуку тата для своєї дитини: хто може ним стати.

Це може бути реальний знайомий або незнайомий чоловік, може бути донор сперми або банк сперми (незнайомий чоловік). І зачаття може бути фізиологічним, може бути обрано метод інсемінації (внутрішньопіхвове/внутрішньоматкове введення сперми або кріоконцентрату сперми) або екстракорпоральне запліднення.

Якщо донор банку, то завжди використовується заморожена сперма (через півроку після здачи, коли отримані повторні результати перевірки на інфекції).

Де шукати та знайти такого тата? Виявляється, дуже легко. Дуже багато оголошень від чоловіків, бажаючих брати участь в материнстві на саміх форумах з безпліддя. У деяких є свої сторінки в Інтернеті. Також на сайтах знайомств, в реальному житті.

Чоловіки обговорюють різні варіанти зачаття: як живі зустрічи, так і зачаття у клініці. Витрата, як правило, лягають на жінку/пару (обстеження, процедури по інсемінації/ЕКО).

Донор сперми, який співпрацює з банком сперми:

• Вік 20–35 років;
• Вища або середньо-спеціальна освіта;
• Фізичне здоров’я та приємні зовнішні дані;
• Відсутність шкідливих звичок та наявність здорових дітей;
• Якісна сперма щодо концентрації сперматозоїдів.

Припинення співробітництва банку і донора може відбутися у випадку, якщо донор більше не відповідає вищезазначеним вимогам або перевищено поріг вагітностей, що настали (з розрахунку вагітностей та населення міста, в якому відбулась вагітність) для виключення родинних пересікань.

Що говорять про себе біотатусі?

Доречі, серед них дуже багато сімейних чоловіків, у яких є діти. Але в них є бажання, допомогти іншим стати батьками. Що вони говорять про свої мотиви:

• хочу допомогти жінкам набути щастя;
• хочу, щоб після мене залишилось багато частинок мене;
• я розумний, здоровий, успішний — хочу зробити свій внесок в майбутнє людство та покарщити його;

Несвідомо це може звучати як страх смерті. Бажання набути безсмертя в кількості дітей. Несвідоме бажання створити ідеальний свій образ, як батька. Також страх мати своїх дітей може бути основою донорства сперми.

Несвідомі мотиви

Досліджуючи мотиви жінок, що вирішили для себе виключити знання батька своєї дитини, я звернулась до питань та тривог, які вони задають на форумах.

Як аналітичні психологи, ми можемо думати, що у жінки є позитивна внутрішня фігура чоловіка, яку вона шукає, аби зачати. І вона намагається його знайти.

Ця жінка не одна, в неї є чоловік, але не знайома фігура батька її дитини тривожить її, їй хочеться знати його та спертись.

За словами відчувається образа на чоловіків та бажання реалізувати свою материнську функцію в суспільстві. Вона каже, що «потрібно» здійснити свою «репродуктивну функцію». Недивлячись на те, що в неї немає діагнозу безпліддя і вона молода, вона ділиться тривогою, що не зможе виправдати очикування суспільства стати мамою. Але не відчувається сформованної внутрішньої готовності нею стати та бути. Або в дитині вона бажає знайти більш стабільного партнера (дитина не покине, не заразить).

В рядках жінок можна прочитати про бажання знати батька своєї дитини та страх дотикнутись до непрожитої травми у відносинах зі значимою фігурою.

Я наведу одну з відповідей на питання про зачаття від донора сперми, що питання про знання батька уходять з появою малюка. Я думаю, що з появою малюка, жінка з’єднується з архетипом Великої матері, на який вона може спертись.

Несвідомі мотиви:

• хочуть знати батька своєї дитини або хочуть конкретну інформацію про нього: коли жінка шукає реального чоловіка для запліднення в житті або на сайті знайомств, не плануючи спільне життя з ним, несвідомо вона каже: я хочу злиття моєї жіночої енергії з чоловічою, аби зачати, виносити дитину;
• хочу знати батька своєї дитини, але не бажаю статевого акту з ним: мені страшно стикатись з чоловічою енергією/мені неможливо стикатись з чоловічою енергією; Часто жінки пишуть, що не бажають статевого акту з чоловіком через те, що бояться бути обманутими: що чоловік може надати підроблені довідки про здоров’я або приховати інформацію про себе. Можуть мати інфекцію, що передається статевим шляхом. Страх венеричниих захворювань: в суспільстві, венеричне захворювання поросло соромом за непристойну, низьку поведінку. І якщо цьому запобігти, то зачаття буде чисте та безгріховне. І щоб своєму зачаттю надати безгріховність та чистоту жінка надає перевагу ЕКО-материнству.
• не хочу знати батька своєї дитини:

Хочу запобігти розчаруванням:

• запобігти розчаруванню в батькові дитини. Я не знаю батька дитини, тоді я не зможу в ньому розчаруватись. Можливо так жінка проецює своє розчарування і бажає захистити дитину від нього;
• ідеалізація образу батька. Внутрішній образ батька дитини настільки ідеалізований, що жоден реальний чоловік не в силах змагатись з ним. Не знаючи реального батька своєї дитини жінка може відтворити таку внутрішню фігуру батька своєї дитини, яку побажає: як реальної людини, так і вигаданний образ;
• страх втрати стосунків. Дитина не покине.
• влада. Банк сперми надає усі права на дитину жінці. Не придеться ні з ким її ділити;
• свобода. Свобода від стосунків з батьком дитини, обов’язків перед ним.

Архетипи, що підтримують несвідомі мотиви жінок:

Замислюючись про тей чи інший мотив жінки у виборі знати чии не знати батька своєї дитини, мені хотілось знайти зв’язко з архетипами. Де жінка знаходить силу для свого рішення: вирішити за себе і за дитину, буде у нього батько чи ні.

Бажання виключити батька у мене асоціювалось з декількоми образами. Образ жінки, здатної до самозачаття. Серед богинь виявилось не так багато тих, хто міг народити самостійно без батька. Діти у богинь були або від стихії, або від іншого бога чи людини. Народити від самих себе могли лише Гея та Нікта.

Гея — богиня землі і сама Земля, що виникла після первісного Хаосу. Була матіррю всього, що жило та зростало на землі. Спочатку вона народила сама з себе зоряне небо — Урана, потім високі гори и, нарешті, широке та глибоке море

Нікта, богиня ночі. Вона народила від богів Ефіра (вічне світло) та Гемера (ясний день), Танатоса (Смерть) та Гіпноса (Сон), Харона та Немесіда. Від самої себе, від своєї злості на Кроноса, який оскопив Урана та скинув його вона народила богиню обману та насильницької смерті, аби світ, яким правив Кронос, правили омана, брехня, роздори. Для аналітичних психологів це може бути підказкою, що більш глибоко на несвідомому рівні може бути багато злості та агресії на образ батька або чоловічий образ.

Причому і Нікта, і Гея — богині першого покоління. Тобто дуже сильне архетипічне ядро.

Амазонки. Міфи кажуть, що чоловіки жили окремо і жінки приходили до них лише для сексу та запліднення. Так може проявлятись Анімус в першій стадії розвитку, на стадії інстинкту та тваринному рівні.

Діва Марія. Уособлює непорочне, безгріховне зачаття.

В кінці хочу поділитись своїми роздумами, що таке ЕКО-материнство в наш час, що воно нам дає, що змінило, замінило.

Психосоматичне безпліддя по суті це ситуація, коли є здорова яйцеклітина та сперматозоїд, але не відбувається злиття. Неначе між ними немає тої енергії, що дає життя.

Бажаючи зачати дитину або коли довго немає зачаття наші пращуки проводили ритуали, звертались до сили роду, до повітухи за допомогою і, розвиваючи думку про терапевтичний ефект ритуалів, то це робило можливим зачаття. Так чоловік або жінка, або пара «допрацьовували» незрілі або травмовані частини душі своєї пари. Зараз є можливість поєднати яйцеклітину та сперматозоїд рукотворно. Але сама травма залишається непропрацьованою. І можливо, в цьому і полягає причина великого відсотку невдалих спроб ЕКО. Адже психологічно вони залишились ті ж, що і безпліддя.

Література:

1. Ева Паттіс-Зойя. Аборти. Втрата і оновлення при пошуках ідентичності. — М.: за ініціативи та финансової підтримки Новгородової Ю., 2017;
2. Анн Анмелін Шутценбергер. Синдром пращурів. Трансгенераційні зв’язки, сімейні таємниці, синдром роковини, передача травм та практичне використання геносоціограми. 2011.
3. Барбара Ханна. Анімус. М. Клуб Касталія, 2016. — 346 с.
4. Якупова Віра Анатоліївна. Дисертація на тему: «Особливості становлення внутрішньої позиції Матері при викоритсанні допоміжної репродуктивної технології ЕКО», Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, Факультет психології.

Дивіться також