Зендудлінг від Леонардо Да Вінчі
Нещодавно я розмірковувала про те, наскільки підлітковий вік по своїй суті є ресурсним періодом. В мене виникає асоціація з бутоном, який має ось-ось розкритись та заявити про свою красу цьому світу. Для цього необхідна підтримка з боку дорослої дитини, яка потурбується про сприятливі умови, аби цей бутон перетворився на повноцінну квітку.
Відомо, що в підлітковому віці формується індивідуальний стиль розумової діяльності. Про це важливо знати батькам підлітків. Тому що в цей період їм важлива підтримка в будь-якому прояві самостійності та творчих починань молодої людини, особливо в колективі, та особливо від батьків.
Розвиток інтелекту на даному етапі тісно пов’язаний з розвитком у них творчих здібностей, які передбачаютьне просто засвоєння інформації, а прояв інтелектуальної ініціативи (бажання самостійно, за власним спонуканням відшукувати нову інформацію) та створення чогось нового. Важливо своєчасно розпізнати галузь творчої індивідуальності підлітка та спрямовувати її розвиток в бажаному напрямку.
Аби стимулювати творчий процес важливо розвивати креативне мислення. На побутовому рівні креативність — це звичайна кмітливість. Здатність людини використовувати предмети, обстановку та обставини найнезвичнішим чином, знаходячи цікаве та нетривіальне рішення проблеми.
Сьогодні відомо безліч способів для розвитку креативності, але мені стало цікаво, як це робили великі творчи люди, коли про поняття «креативність» ще ніхто не знав, і яким чином розкривався їх творчий потенціал в їхньому підлітковому віці.
Наприклад, Леонардо да Вінчі, будучи підлітком, був достатньо сприйнятливим до нових ідей та був неординарною особистістю. Юнак навчався у одного з провідних художників того періоду Андреа дель Верроккіо, який отримав замовлення написати картину «Хрещення Христа», а другорядні фігури повинні були писати учні художника. Для живопису в той час використовувались темперні форби — яєчний жовток, вода, виноградний оцет та уольоровий пігмент — і в більшості випадків картини виходили тьмяними. Леонардо ризикнув писати фігуру ангела та пейзаж нещодавно відкритими масляними фарбами. За легендою, побачивши роботу учня, Верроккіо сказав, що «його перевершили, і віднині усі обличчя буде писати лише Леонардо».
Вловивши свою креативну ідею з масляними фарбами, Леонардо гасмілився втілити її в реальність, і тоді його здіббності були замічені учителем. Цей геній вмів вижимати ідеї звідусіль. Одним зі способів виробітки креативних ідей, що використовував да Вінчі, був такий: він ставив перед собою задачу і приступав до вправи — він закривав очі, повністю розслаблявся та розмальовував аркуш паперу довільними лініями та каракулями. Потім відкривав очі, відшукував в каракулях образи, нюанси, предмети та явища. Багато з його винаходів народились з таких каракуль. Сьогодні цей процес носить назву «зендудлінг», він застосовується в терапевтичних цілях та врівноважує внутрішній стан.
Леонардо да Вінчі вмів розбирати почерк природи, який заявляє про себе всюди і в усьому: в крилах птахів, яєчній скорлупі, хмарах, снігу, кризі, кристалах та різних інших поєднаннях.
Роберт Маккім у своїй книзі «Досвід візуального мислення» наводить такий показовий уривок з записів Леонардо:
«Не можу не згадати про новий засіб, використання якого хоча і може здатись тривіальним, а то і абсурдним, тим не меньше надзвичайно корисно для спонукання розуму до різноманітних відкриттів. Ось ви дивитесь на забризгкану фарбою стіну і, можливо, виявляєте деяку схожість з гірським пейзажем, ріками, стрімчаками та деревами. Поглянувши іншого разу, ви вже бачите бій та фігури, що рухаються або дивовижні ліки та одіяння, і ще багато чого, що можна описати чітко та детально».
Ці образи — відправні точки ідей, а розум привнесе в них сенс. Ідеї виникають не з малюнків, а з глибин несвідомого.
Не втрачайте можливість доторкнутись до чарівності творчого процесу. Пробуйте самі та запропонуйте своїм дітям випробувати ці методики на практиці.
Сподобалась стаття? Поділіться нею з тими, кому вона може бути цікавою!