Якщо дитина не висловлює ніяких почуттів та занепокоєнь на рзолучення батьків, чи це нормально?
Варто пам’ятати, що роз’їзд (розлучення) батьків, як би «безболюче» не відбувався, є стресовим та травматичним для дитини. Одне з основних відчуттів, що отримує дитина на найбазовому рівні з моменту народження — це безпека та сприйняття її як нового члена родини. При розлученні, як правило, страждає саме ця базова частина — дитина припиняє відчувати безпеку, світ навколо руйнується. І одною з реакцій може бути «завмирання», дитина немов «заморожує» свої почуття.
У такій ситуації дуже важливо пояснити дитині, що відбувається. Мама й тато не можуть більше жити разом, але не дивлячись на це, вони люблять свою дитину, завжди підтримають її, розділять з нею радісні та сумні моменти. Батьки завжди будуть для дитиною опорою та підтримкою, вони завжди досяжні та можуть забезпечити надійність стосунків з кожним з них, незалежно від того, де і з ким з батьків, залишиться дитина.
В той же час, важливо надати дитині можливість висловити свої страхи та застереження, злість та образу, що можуть виникнути по відношенню до батьків, переживання та інші почуття, які також можуть бути у зв’язку з розлученням та переїздом.
у ситуації розлучення, важливу роль має також психологічний стан самих батьків, здатність спілкуватися одне з одним та визнавати іншого як матір або як батька.
Діти сприймають багато чого на рівні відчуттів та почуттів. Коли батьки (або один з батьків) після розлучення переживають тривогу, відчай, злість та образу, то усі ці почуття передадуться й дитині. Тому, дуже важливо забезпечити допомогу та підтримку також собі, аби у подальшому мати ресурс для допомоги у проживанні розлучення дитині.