Джокер. Післясмак.
Я хочу подякувати усім, хто проявив інтерес до нашого заходу. Кожен учасник вносив в поле обговорення свої роздуми та відгуки, тим самим наповнюючи цю гостру та іноді лякаючу історію Джокера глибокими змістами.
Зустріч із цим персонажем викликає багато суперечливих відгуків — від співчуття та зачарованості до бажання відсторонитися та не стикатися з непростими почуттями, що виникають всередині.
Аби по-справжньому зрозуміти Джокера, ми зазирнули далеко за межі його народження на сторінках коміксів.
Його спадок простирається на декілька тисяч років, і в народних оповідях його частіше називають брехуном. Юнг ідентифікує його як архетип Трикстера. Безлад — невід’ємна частина порядку, а трикстер — втіленний дух цього безладу. Функцією міфологічних сюжетів, що повествують про нього, являється внесення безладу у порядок і таким чином створення цілого — включення в рамки дозволеного досвіду недозволеного. Схоже, що жоден архетип не представляє наше сучасне суспільство краще, аніж трикстер. Він вселяє надію через знищення системи, яку маси визнають потерпілою невдачу. Трикстер використовує можливість створити хаос, взявши під контроль законну скаргу та використовуючи її задля управління людьми.
Джим Робертс пропонує осмислити шлях падіння Джокера через схему героїчного шляху, запропоновану Джозефом Кемпбеллом: «Схоже, що Джокер ніколи не повертається з того, що Кемпбелл називає „підземним світом“, і того, що Юнг, без сумніву, називає тінню. Те місце, де Джокер відходить від шляху Кемпбелла, перебуває на восьмій стадії. Ми ясно бачимо смерть Артура Флека, коли він вбиває свою матір, та його відродження у якості Джокера. Різниця полягає в тому, що Джокер не завершує свою мандрівку, аби бути реінтегрированим у суспільство, замість цього він стає особистістю, народженною з його тіні, підземного світу».
На завершення я хочу поставити три крапки… Нехай вони будуть містком до нових зустрічей, нових фільмів, нових відкриттів у 2020 році!
До нових зустрічей у кіноклубі Ілюзіон!