Як не боротися з дітьми за гаджети?
Ми хочемо поділитися з вами і самим сюжетом, і більш детальною розповіддю від Інни, до чого призводить гаджетозалежність у дітей, на що впливає і що з цим робити.
Інна Кирилюк: «Часто гаджет символізує для дітей свободу, особливо для підліттка! Технологічний світ оточив дитинство у щільне кільце — це частина реальності, але і частина втечі від реальності. Давайте поміркуємо про це?
Соціалізація — це фінальний результат підготовки дитини до дорослого життя. Задача батьків — виростити не лише здорову дитину, розумну дитину, створити безпеку й стабільність для зростання, але також і соціалізувати дитину, тобто, показати та навчити, якими є закони цього світу. Спілкування, кооперація, грошові потоки, взаємодопомога.
І якщо соціалізація це «фінальна» крапка, то контейнування це початкова точка! Це рання форма емоційного контакту Мати-дитина, яку ми називаємо контейнуванням, може призводити до здорової соціалізації, мета якої — дорослішання. Якщо у дитинстві підміняти живий об’єкт Мати гаджетом, тобто замість контейнування та живого емоційного об’єкту прив’язаності, ми пропонуємо дитині гаджет, то відбуваються складні порушення.
Перш за все страждає сприйняття дитини. А надалі часто ми спостерігаємо порушення мови, тому що дитині не потрібно формувати емоційну мову, яка б залучала іншу живу людину. Також емоційна галузь збіднюється — ні перед очима матусиного, живущого емоціями обличчя та очей. Як результат, дитині потрібно розуміти та включатись в інші емоції, включати дзеркальні нейрони, які зчитують емоційний стан іншої людини. І останнє, тілесна розкоординація, тому що фактично гаджет забирає дитину з тіла.
Наступна складність, з якою зіштовхує надмірна залежність від гаджетів — порушення емоційної прив’язаності за М. Боулбі. Емоційна прив’язаність має формуватися до значимої особи. Емоційну прив’язаність формує стабільність, постійність та позитивні емоції. Якщо дитина постійно з раннього дитинства стабільність, постійність та позитивні емоції отримує від гаджету, то гаджет буде формувати у ній почуття захищенності, буде ставати об’єктом, який надає внутрішню зв’язаність, збираєт воєдино, заспокоює — це стане внутрішнім притулком. У дитинстві, зайнята справою дитина — це вигідно для мами, можна переробити безліч своїх справ. Але у підлітковому віці батьки часто стикаються з тим, що ранні дитячі важелі впливу на дитину втрачені, а емоційного зв’язку, який мав би бути розвиненим — немає. І фактично контакт з дитиною втрачено.
Проблеми, до яких може призвести гаджетозалежність:
- Найбільша проблема, до якої може призвести надмірне використання гаджетів — це алекситимія. Це коли немає слів для наших почуттів. Це не хвороба, це емоційний стан, збіднене емоційне життя. Вона має дуже сумні наслідки в подальшому, коли нам треба будувати близькі стосунки. Близькість створюється на емоційності, душевному теплі, зацікавленності внутрішніим світом, здатності знаходити слова, як для себе, так і для іншого. Забігаючи далеко наперед, вже консультуючи дорослих людей із сімейними проблемами, ми можемо бачити наслідки алекситимії.
- інша складність — це психосоматика. Коли у дитини багато почуттів, відчуттів, невираженних словами, нерозділенних з живим об’єктом, вони фіксуютья у тілі. Тіло на деякий час насрятує, по накопичувальній формує симптом, який показує перенапругу, сигналить про те, що є дисбаланс в психічному стані дитини. Симптом та хвороба приваблюють батьків і дитина може отримати необхідну увагу, хоча вже у обтяженному вигляді.
Як же справлятися з цими складностями?
Має бути баланс. Безумовно, гаджети щільно увійшли в наше життя, вони допомагають нам у житті, і ми не можемо категорично їх прибирати. Потрібно прагнути до рівноваги. Людині потрібна Людина.
- если в семьях есть семейные ритуалы (совместные завтраки, обеды и ужины);
- если ребенок откладывает свои гаджеты и бежит на встречу родителям, потому что ему важно получить эмоциональный контакт «здесь и теперь»;
- обнимашки и телесный контак остаётся взаимонеобходимым;
- если мы наблюдаем, что ребенок с любой своей эмоцией, переживанием, вопросом, событием бежит к родителям, а родитель может откладывать экран и вступать в эмоциональный контакт со своим ребенком, отдавать часть своей души — вот из таких каждодневных нюансов формируется иммунитет против зависимости от гаджетов. Когда человеческие отношения остаются главными, наполняющими, контейнирующими, защищающими и такими, которые наполняют смыслом наше существования.
И последний частый вопрос: что так привлекает детей в гаджетах?
- Киберпространство дает немедленную свободу от жизни в теле. Мы сразу погружаемся в вертикальную реальность, там растворяемся, и как будто отщепляемся от своего тела.
- Гаджеты и киберпространство дают нам иллюзию волшебных решений. Ребенок часто переживает радостное возбуждение, потому что в киберпространстве он может все, что не может в реальности. И это, конечно, затрудняет навыки контакта с реальностью, оценку реальности, снижают рефлексию.
- Изменяет ощущение психологической обработки происходящих событий. Картинка в гаджете показывает конечный результат. Нет пространства, в котором можно рефлексировать. Не нужна рефлексия — то есть, анализ предыдущих опытов и поиск оптимальных решения. Ребёнок не делает психологическую обработку ситуации.
- Это мир, в котором не существует отрицательных эмоций.
- Часто происходит идентификация с персонажами вместо идентификации с реальными детьми в том же возрасте или родителями.