Метаморфози
Лінійність шляху, постійність справ та цілей змінились іншим процесом: «внутрішнім зануренням» — глибше, ніж зазвичай, є час та є «навіщо»; внутрішнім роспадом зі знайомого цілого у щось інше, ще не знайоме.
І як увісні: «Він каже мені, що мене не потрібно думати про минуле чи майбутнє, а просто „побути там та не рухатись“.
Може так і відбуваються наші мікро- та макро- трансформації?
Мюррей Стайн описав сон, який мені фонить усі ціи дні.
Мюррей Стайн, юнгіанський аналітик, пише у своїй книзі «Трансформація: прояв Самості»:
«На мій подив та вічну вдячність, вона розповіла мені сон про таку глибоку трансформацію, що його просто неможливо забути.
Сон
«Я йду по дорозі, відчуваючи себе пригнічено. І раптом наштовхуюсь на надгробний камінь, дивлюсь на нього та бачу на ньому власне ім’я. Спочатку це шокує мене, але потім, на моє здивування, я заспокоююсь. Я бачу, що намагаюсь витягнути небіжчика з труни, але потім розумію, що я і є той небіжчик. Все складніше та складніше стає залишатися єдиним цілим, тому що тіло більше нічого вже не утримує.
Я прохожу скрізь дно труни і захожу в довгий темний тунель. Я йду до тих пір, доки не підхожу до маленької та дуже низької двері. Я стукаю. З’являється давній старий, який каже мені: «Отже, нарешті ви прийшли». (Я помічаю, що старий тримає в руках посох з двома зміями, які обвились навколо нього та звернуті головами одне до одного.) Неквапливо, проте впевненно він витягає ярд за ярдом єгипетське полотно та огортає мене ним з голови до ніг, так, що я перетворююсь на мумію.
Потім він підвішує мене головою донизу на один з численних гаків, розташованих на низькій стелі, та каже: «Вам знадобиться терпіння, це займе багато часу».
Всередині кокону темно, і я не бачу що відбувається. Спочатку мої кістки тримались суцільним остовом, але пізніше я відчула, як вони розпадаються. Потім усе стає рідким. Я знаю, що старий поклав одну змію на верхню частину кокону, а іншу — на нижню, і вони повзають зверху донизу та знизу вверх з боку в бік, утворюючи вісімку.
Тим часом я бачу, як старий сидить біля вікна та спостерігає зміну сезонів року. Я бачу, як наступає та проходить зима, потім весна, літо та осінь, і знову зима. Так проходить багато часу. В кімнаті лише я в коконі та змії, старий та вікно, через яке видно зміна пір року.
Наконец старик раскрывает кокон. В нем еще мокрая бабочка. Я спрашиваю: «Она большая или маленькая?».
«И то, и другое», — отвечает он. — «Теперь нам нужно пройти в солнечную комнату, чтобы высушить тебя».
Мы направляемся в большую комнату, в потолке которой вырезан огромный круг. Я ложусь в круг света, чтобы высохнуть, в то время как старик наблюдает за этим процессом. Он говорит мне, что мне не нужно думать о прошлом или будущем, а просто «побыть там и не двигаться».
Нарешті, він веде мене до дверей та каже: «Коли ви залишите це місц, ви зможете йти на усі чотири боки, але жити потрібно всередині». Тепер метелик злітає у повітря. Далі він спускається на землю та сідає на грунтову дорогу. Поступово його голова та тіло перетворюються на жіночі, метелик розчиняється, а я відчуваю його у себе в грудях.
Мова йде про трансформацію, що займає значний період часу та триває багато років або навіть десятиліть, а можливо, і довше, протягом яких людина виявляє, що живе немов би у неволі, у лімбі. Я називаю це пороговістю. Самі основи особистісного світу в цей час перебувають на стадії формування. Така трансформація змінює життя.
Це — глобальна зміна установок, поведінки та розуміння сенсу. І хоча зазвичай цей процес запускається якоюсь одинарною зустрічею з трансформуючим образом — ним може стати релігійний символ, сон, людина, яка глибоко вразила, фігура активного уявлення — або серйозною життєвою травмою, такою, як розлучення, смерть дитини, втрата батьків або коханих людей, для його завершення потрібні місяці та роки. Цей перехід можна осмислити в термінах метаморфози або трансформації; людина переходить (мета-, транс-) з одної форми (-морф-, — форма-) в іншу».
Думаю, зараз час особистісних та світових метаморфоз. Сильні події, такі як короновірус можуть запускати не лише зовнішні зміни, такі як «карантин», а й більш глибинні особистісні зміни, такі як «трансформація».