Покращення душевного стану за допомогою активної уяви і роботи зі сновидіннями
Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання в навчальній програмі «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» в 2020 році. Сьогодні познайомимсоь з роботою Вадима Скварко на тему: «Покращення душевного стану за допомогою активної уяви і роботи зі сновидіннями».
Покращення душевного стану за допомогою активної уяви і роботи зі сновидіннями
Після того, як розповів на сесії своєму аналітику про намір писати роботу, перше що прочитав в телефоні, коли вийшов, пост з наступним текстом: «Завжди дивувався, що пірати проводять життя, слідуючи карті, в той час, коли справжній скарб — це дружба, яку вони будували весь той час. «
Мене спонукає і обов’язок перед чергою або правилом, як картою, але швидше за все потреба, як спрага або навіть голод. Можливо і бажання помститися минулому, або сердечно віддячити йому, з усіма його учасниками. Так що — це дослідження швидше щось на кшалт серії пострілів в небо, піратського походу або просто вигадка, але важлива, важлива. Важливості додає те, що описуватися буде реальна робота в реальному реабілітаційному центрі, з реальними людьми і їх реальними душами з реальними переживаннями. Метою роботи було поліпшити стан залежного клієнта і прищепити любов до продовження покращень вже за власною ініціативою. Форма роботи була групова, розмовна. Зустрічі відбувалися один раз на тиждень по дві години двадцять хвилин. Так як точно описати психічне неможливо, це буде одночасно і фантазія на тему і більш ніж достовірна інформація.
Для того, щоб хоч скільки-небудь уявити, як робота уяви впливає на психіку, потрібно дуже добре сконцентруватися. Розумієте, що таке сконцентруватися? Так — це зібрати всю енергію, увагу, почуття, відчуття і думки в одному просторі. Зверніть увагу, що Ваші думки зараз можуть бути про минуле, почуття переживати за майбутнє, відчуття можуть бути зайняті іншим топографічним розташуванням. Краще, повернути це на час собі, сюди, в простір своєї уяви. Щоб було простіше це зробити, переконайтеся, що вам зручно, що всі м’язи тіла розслаблені, дихання відповідає творчому передчутті, тобто глибоке і плавне. Можливо, ви почуєте, що видих схожий на шум хвилі, що накочує на берег океану. Тепер, можна пофантазувати. Фантазія приблизно така:
Уявімо, що перемістилися у часі на кілька століть назад і я народився саме тоді. Можливо ще до народження, мене вже чекало якась кількість негараздів. У якийсь період, їх стало стільки, що я опинився на березі моря в розпачі і безсиллі, розчарований і глибоко засмучений. Не те, щоб збирався втопитися. Втоплення боюся. Якби вирішив звести рахунки з цією реальністю, то швидше б повісився, але голим, щоб не здаватися боягузом. Більше хотілося скоїти щось комусь, просто в помсту. Море щедре на образи і символи, емпатічно не стало переконувати, що не потрібно робити поганих вчинків, що всі хороші і їх не можна ображати, а подарувало дух Марі, чомусь я знав, що цей дух звуть Марі. Як годиться спілкуватися з духами, не можу сказати, що бачив Марі або чув буквально, але в той же час, повністю відчував і розумів. Більш того, беззаперечно слухався.
Дух Марі сказала: «На Тортугу» і вся енергія гніву і люті була спрямована на пошуки можливості дістатися до піратського острова. Благо, таке прагнення виявилося дуже популярним і люди, абсолютно незнайомі, з великою охотою допомогли знайти і таємний порт, і корабель, який доставив мене куди потрібно.
У вантажному відсіку корабля, абсолютно подібно вантажу тіснилася людська маса. Після кількох днів базікання, як на вибоїнах хвиль, стояв уже різкий запах продуктів цієї самої маси. Зрозуміло, що не лаванди. Серед загального гудіння голосів чулися цілком інтелігентні розмови і мене тягнуло ближче до них. Так я підслухав про метод створення карти скарбів, через переклад сновидінь бувалого пірата в орієнтири і напрямки. Ще, в цій компанії дивних інтелігентів, познайомився з Гусом, найбільш дивним німцем, чомусь викликає глибоку довіру.
Корабель йшов довго. За час шляху траплялося багато. Правда, весіль не було, тільки знайомства, а ось похорон були, не один раз. Прибувши на острів, щоб знайти команду і судно, прикинувся досвідченим ученим. Хоча на батьківщині моє подвійна магістерська взагалі не вважалася за освіту. Після декількох місяців поневірянь по острову (упустимо подробиці виживання), дух Марі сказав: «тепер в трактир». Заперечень не відчувалося.
У трактирі, якось само собою, познайомився з мандрівницею Кет. Поговоривши про труднощі життя, вона твердо заявила, що збирає команду для подорожі, що направляється снами бувалого пірата. Почекавши поки сильне здивування дозволить говорити нормальним голосом, я сказав, що один член в її команді вже є. Ми посміялися з неймовірності збігу таких непопулярних інтересів і пішли шукати, того, хто ще здатний повірити в наші ідеї.
Розуміючи, що ми дуже молоді і не досвідчені, хотілося, щоб хтось направляв і підказував. Як відповідь на бажання, почувся голос старого Гуса, з яким я був на кораблі. Згадалися його розповіді про морські легенди походження людини. Виявилося, що Гус просто хоче побути у відкритому морі і відчути щось таке, яке він не може описати словами, але це дуже і дуже сильне. Гус рішуче погодився приєднатися до нас і навіть підказав, який пірат може нам допомогти.
Далеко від порту, в зарослій водоростями, схожій на калюжу, гавані, бовталася стара яхта. Гус попросив мене крикнути ім’я пірата, оскільки у нього самого голос вже не гучний. Я засоромився, і щоб виграти час для підготовки, запитав, чому цього пірата прозвали Фрегат. Гус сказав, що за великий зріст, його хотіли прозвати щогла, але оскільки це викликало всякі фрейдистські асоціації, він наполіг, щоб його називали Фрегат. Він був ще й сильний, і агресивний, так що, всі погодилися.
На поклик, прямо на яхті з’явився високий молодий чоловік і запросив перебиратися до нього, не соромлячись медуз і водоростей. По пояс в неприємній рідині, ми перейшли до судна. Не дивлячись на невеликий розмір, виявилося, що в ньому цілком може розміститися вся наша компанія і ще кілька гостей. Терзали сумніви з приводу віку так званого «Бувалого» пірата. Після деякого спілкування стало зрозуміло, що прикрашений шрамами юнак переживав завдяки пригодам рік за п’ять. Сказавши, що йому все одно робити нічого, він запропонував відправитися на його кораблі.
Він називав це кораблем, а оскільки у яхти була гармата і багато іншої зброї, ні в кого не виникало бажання заперечувати. Спочатку він хотів назвати корабель «АРГО», але інші пірати задавали багато питань, тому назвав «МАРГО», це отримало схвалення. Для орієнтування у просторі, замість секстанта Гус змайстрував кухлів з лозини з павутиною і пір’ям. Крутячи у повітрі химерне макраме, Гус протараторив: «Аналізуючи одну цікаву серію сновидінь, здалося, що мандала може служити і географічним орієнтиром, як карта. Ви не читали „Голем“ Мейнріка? «Я насторожився, але Дух Марі сказав: „Це ще краще, ніж секстант“. Так на світанку, було піднято вітрило, ловець снів і піратський прапор, хоча застояну яхту довелося виштовхувати з гавані веслами відриваючи від рослин і черепашок.
Фрегат відразу ліг спати, щоб виробляти нам сни, тим більше, що ніч у нього була як годиться перед відправленням, безсонна. Кет рішуче схопилася за штурвал, Гус закурив трубку, я втупився в місце на воді, де після проходження яхти розбігаються в різні боки хвилі і як ніби очікував, що звідти з’явиться щось ще більш гарне. Чесно кажучи, якби ми критично оцінили наші ресурси (найбільше човен), то нікуди б не пішли.
Перший сон:
Після пробудження і стандартних ранкових ритуалів, хоч було вже за полудень, Фрегат дав зрозуміти, що бачить наше нетерпляче очікування. Сівши на борт і якийсь час збираючись з духом, він розповів, що йому приснилося, як він проходить через натовп розлючених розбійників, які, ріжуть його ножами і кричать. Він спливає кров’ю, відбивається і продовжує іти.
У нас побігли мурашки по всьому тілу, і ми всі разом допомагали Фрегату зрозуміти, до чого ці символи і куди тепер йти. Сон викликав такі сильні переживання, що виникав сумнів у щирості Фрегату або його чесності. Пірати в принципі любителі прикрасити. Коли такі думки досягали максимальної напруги, дух Марі говорив: «Тихіше! Дивись далі!».
Можливо, щоб якось нас відвернути від тривог, море утворило одну, але досить велику хвилю. Дуже дивну. Зазвичай, хвилюється вся поверхня.
— Самотня. — задумливо сказав Фрегат.
— Як пустельний гребінь дюни. — сказав Гус.
— Що ще за гребінь дюни? Це, щось німецьке? — здивувався Фрегат.
Проживши день в спогляданні морських горизонтів і невідомості, всі чекали ночі, як породіллі рятівника. Вірніше, всі чекали ранку, щоб дізнатися черговий сон.
Сон другий:
Фрегату наснився його дядько, який влаштовує бали і свята після успішних походів. Уві сні Фрегату потрібно було берегти скриню дядька, але її вкрали.
Народжувалася маса припущень і бурхливих обговорень. Більшу частину дня провели в суперечках і сумнівах.
— Метод знання наперед, при аналізі окремого сну рішуче не вірний! — стверджував Гус.
— Ви ж психологи! — обурювався Фрегат.
Я мало не зірвався на образи. Пощастило, що дух Марі сказала: «Ти ж нервуєшся через власну тривожність. Коли всі заспокоїлися, помітили, що вітер наполегливо вимагає приспустити вітрило і лягти на курс, що вберігає від пошкоджень. Так і пройшов весь день. До вечора побачили землю і вирішили пришвартуватися, щоб хоч частина команди могла поспати без качки. На берег пішли Кет і Гус. На мене бовтанка наганяла сон. Фрегат взагалі не любив спати за межами „МАРГО“.
Сон третій:
Грабіжники втекли на військовому кораблі і залишили свій поменше. Фрегат забрав корабель грабіжників. Потім корабель зі сну зник, а власники з’явилися і стали агресивно вимагати його повернути.
— Може, ти боїшся померти? — в лоб, запитала Кет.
Це був її улюблений стиль спілкування.
— Смерть мене не лякає, навпаки, любить. Вона мені як наречена. Коли я помру я потраплю не в пекло, а в рай для таких як я! — впевнено відповів Фрегат.
Орієнтири подальшого проходження так і залишилися вкрай розмитими, зате стало зрозуміло, що історія придбання «МАРГО» багата на пікантні моменти. Фрегату повинен був дістатися зовсім інший корабель, проте бурхливість молодості багато пустила на дно. Знову всі поникли в очікуванні ночі. Фрегат відкрив чергову пляшку рому.
Бували ночі, які сподобалися найбільше. Гладенька вода продовжувала космос до нескінченності вниз. Було класно сидіти на спеціальному майданчику, і базікати з ногами в зірках, звідкись знаючи, що зараз все добре, і нічого не загрожує. Всі загрози зараз так само заворожено медитують.
В одну з таких ночей Фрегат запропонував навчити мене справжньої психології:
— Ось, ти знаєш, де по-справжньому у людини мозок? — запитав хитаються від рому, Фрегат.
— Ну, здогадуюся. — намагаючись догодити, відповів Я.
— Ні! — голосно відрізав Фрегат.
— Тоді не знаю. — змирився Я.
— Тут! — заявив Фрегат, стукаючи себе в область сонячного сплетення.
Після цієї ночі, Фрегат не пам’ятав жодного сну.
Щоб частіше отримувати орієнтири, вирішили присипати Фрегата ще й днем. Іноді за допомогою зілля.
Зрозуміло, що, коли на судні три чоловіки і одна жінка, виникає певне хвилювання і конкуренція. Природну привабливість юної Кет, посилювала краса пейзажу і відсутність вибору. Звичайно у всього екіпажу вона викликала сильний потяг. Якимось незрозумілим чином, ми знали, що цей потяг потрібно направляти на змагання в талантах. Гус виявляв шаманську мудрість, Фрегат силу і відвагу, я інтригував загадкової перспективою. Як сказав один священик: «Нам тільки здається, що ми хочемо сексу». Думаю, ми тварини, тому наділені всіма такими радощами, але ми люди, тому насправді, хочемо реалізовувати щось набагато цінніше, ніж тілесне задоволення. Духовне чи що. Ну, як мінімум культурне. Як ця яхта і її галіон, яку Фрегат знову не зрозуміло де взяв.
Черговим вечером ми побачили землю з поселенням аборигенів.
— Чомусь у мене передчуття збагачення. — бахвально і голосно, щоб чула Кет, сказав я.
— На те я і Фрегат! — грубо і нахабно, безцеремонно і нахабно, заглушив моє самовдоволення, Фрегат.
Вирішивши налякати дикунів, ми дістали пістолети з Фрегатом і почали стріляти в повітря. Раптово, абсолютно несподівано, з купи пальмового листя на березі, рвонула гармата і через мить у нас був пробитий борт. У паніці ми кинулися затикати дірку. Кет, лаючи нас добірними виразами, вичерпувати воду. Гус, філософськи зазначив: «Аварії направляють не гірше сновидінь». Дійсно, в напрямку тепер сумнівів не було. Подалі від цих людоненависників.
Ми були майже в розпачі, коли не могли зрозуміти черговий сон:
Фрегат зі своєю дівчиною грабують корабель. Дівчина направляє і консультує, а він відкриває замки. Коли вони проникають всередину, виявляється, що там тільки приналежності для прибирання судна. Дівчина каже Фрегату одягнути її одяг. Він слухається і йде по темних провулках. Там його зустрічають інші пірати і починають сміятися над ним. Пропонують хоч якось розірвати жіночий одяг, щоб бути більш схожим на мужика.
Дівчина у Фрегата дійсно була. Вона була вагітна і чекала його з видобутком, в якомусь з портових містечок. У цій історії теж багато було незрозумілого. Але куди нам тепер повертати? Може не повертати? Тут нас заспокоїв Гус:
— Я допоможу інтерпретувати послання глибин. Психологічний контекст змісту сну складається з матерії асоціацій, які складають природне оточення сну. — швидко промовив Гус.
Ми в один голос запитали: «Куди йти?!». Гус вказав на схід, і ми вирівняли судно у напрямку руки Гуса.
Фрегат дуже зацікавився психологією і все частіше запитував про неї. Звичайно, не мене і навіть не Кет.
— Як Гус потрапив у море? — запитав Фрегат.
— Він побачив уві сні, що Антропос, прийшов з середини моря і захотів дослідити докладніше. — вигадав Я.
— А. Антропос. Іноді, я думаю, що теж прийшов з моря, так сильно його люблю. — сказав Фрегат, ніби не відносить себе до антропосу, але вже готовий долучитися до його опису.
З Гусом вони базікали більшу частину шляху, що залишився, поки ми з Кет виконували побутові обов’язки матросів. Але ж я так сподівався, що юнгою буде Гус.
Іноді віру Фрегата у вчення про психологію посилювали зовнішні чинники. Так, одного разу, коли він емоційно обурювався, що його корабель повинен бути більшим в два рази, я побачив величезну темну пляма під поверхнею води, що наздоганяла нашу яхту. Поки я намагався перебороти заціпеніння, щоб сказати іншим, виявилося, що цих плям близько десятка. Моя душа просто вискочила з тіла і приготувалася до зникнення. У цю ж мить почувся дух Марі, що вказав: «Дивись!». Якраз, коли Фрегат визначив, що його судно буде в два рази більше, над водою, метрах в п’яти, став виростає плавник. Швидко збільшуючись він зрівнявся з вітрилом «МАРГО» і був якраз в два рази вище. Команда застигла ніби заледеніла. Плавець, ліниво погойдуючись, опустився назад у воду, і зграя плям обігнала нас, швидко зникла. З’явившись вже у вигляді плавучих гідровулканів далеко попереду. Тільки наступного дня, Фрегат запитав у Гуса: «Це було типу ваше синхро-шмінхро?».
— Ти помітив. — з хитрою посмішкою відповів Гус.
Захоплення від цього видовища змогли обговорити вже через тиждень, в трактирі одного порту, де Фрегат за кухлем рому, кричав іншим морякам, що навіть морські чудовиська благословляють його мрію про новий корабель.
Ми б ще довго бовталися морем, але одного прекрасного дня виявили, що запасів більше немає, і що нам потрібно повертатися на стільки швидко, на скільки ми можемо витримати без їжі і води. Було дуже страшно, що Фрегат вимагатиме відшкодування, за відсутність матеріальних результатів нашого походу. Ну, крім галіону. Але ще більш моторошно, звичайно, було повертатися. Знову в цю битовуху. Борги, невдачі, проблеми. Хотілося нескінченно забавляти вуха Фрегату захоплюючими інтерпретаціями його самозахоплення, щоб він катав нас на своєму кориті по всіх океанах світу. На превеликий жаль і судно просило ремонту. Ще й вітру не було. Щоб дотягнути корито до порту, де проходить судно, пожертвував нам свою шлюпку, просто за розповіді наших історій і щоб уникнути застосування зброї Фрегата. Ми прив’язали до неї «МАРГО», тому що з «МАРГО» махати веслами було не зручно.
Зате, виглядало так, ніби ми вийшли на цьому самому ялі і захопили яхту, і тепер тягнемо її, як здобич. Щоб не було соромно перед іншими піратами, на залишки коштів придумали собі нагороди у вигляді всяких дрібничок і посвятили себе у вигадані чини. Та й галеон, який роздобув Фрегат, був такий страшний, що всі, хто його бачив, просто боялися подумати, що похід не був успішний. Благо ще, що за підказками з суден, ми зрозуміли, що були не так вже далеко від будинку, яким тепер опинилася Тортуга.
На батьківщину шлях мені був замовлений, зате тепер, на Тортузі я ризикував прославитися як досвідчений мореплавець і тлумач сновидінь. Чим не робота мрії.
— Я боюся повертатися. — сказав Я. Там знову борги, обов’язки, побут, рутина.
— Розумію. Я переживав побої, вогнестріли і порізи, але це дурниця в порівнянні з загрозою завершення пригоди. — відповів Фрегат — Зате мене чекає наречена. Можливо, в наших відносинах є, як психологи говорять галюцинація. — сказав Фрегат, щоб полегшити собі переживання майбутнього прощання.
— Можливо, для відносин або життя взагалі, потрібна деяка галюцинація. Інакше, від твердості все розсиплеться, від неможливості реальності. — сказав я, щоб сказати щось психологічне.
Повернення вирішили святкувати не в трактирі, а на «АРГО» (буква М погано прикручена Фрегатом, таки відвалилася під час шторму). Це виявилося набагато краще. Наша компанія стала такою дружною, душевною навіть рідною, що не хотілося її псувати ніякими іншими втручаннями.
— Ну, коштовності не знайшли, зате моє життя отримало зовсім інше забарвлення. Я типу, щасливий, чи що. — з вдячністю зауважив Фрегат.
— А, що може бути ціннішим? — постарався посилити значимість видобутку я.
Буду ще довго згадувати як в своїх інтерпретаціях сновидінь Фрегата, я пускався в найрізноманітніші фантазії і мені дуже подобалося досліджувати завдяки цій вправі, власний простір уяви. Однак, що стосується реальних вказівок маршруту, завжди прислухався до думки Гуса, так як відчував, що він точно щось знає. Дух Марі, підтримував таку розсудливість. Тільки після подорожі, вивчаючи нормальні карти, я виявив, що за рекомендаціями німця, ми ходили, практично навколо одного і того ж простору, безпечного для того, щоб в разі катастрофи, можна було дістатися до берега вплав.
Ще трохи заздрив Фрегату і більше від того, що не зовсім розумів, що саме мені особисто дав цей похід. З сум’яттям в душі, дивився на горизонт океану, коли почув чергову команду від духу Марі: «Напиши казку». Стало очевидно — мій похід ще не закінчився.
На відміну від практичної частини доповіді. Тепер можемо повернутися до відчуття свого тіла, перевірити роботу легенів, оглянути аудиторію, можливо потягнутися, як і годиться після сну, і перевірити, що сталося з нашими власними відчуттями, почуттями й думками після доповіді. Те, що народилося і живе тепер в уяві і є результатом роботи з ним. Сподіваюся це щось корисне або як мінімум приємне. Тепер, можливо стало трохи зрозуміліше, що сталося з залежним в результаті чотирьох місячної роботи в реабілітаційному центрі. На сьогодні, його доля не відома. Але на момент завершення циклу зустрічей, настрій був покращений і перспектива допускала проблиски реального успіху.
Дякую за увагу!
