центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Довіра — просто гра, за якою ховається сміливість — ризикнути, стати вразливим і нести наслідки цього рішення.
Карл Вітакер
095 071-87-82 зворотній дзвінок
Центр на Софії
Центр на Оболоні

Архетип Оргазму – алхімія живильної сили у просторі душі

Інна Кирилюк,

Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання за навчальною програмою «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» у 2021 році. Наступна робота, з якою ми пропонуємо вам познайомитися є робота Юлії Бабич «Архетип Оргазму – алхімія живильної сили у просторі душі».



«Архетип Оргазму – алхимія живильної сили у просторі душі»

Ми живемо в стрімкому світі, що динамічно змінюється, в світі, який рухається в зоні турбулентності без осяжних меж часу виходу з неї, у світі, в якому швидкість змін не дозволяє виникати можливості для адекватного реагування, адаптації, проживання та інтеграції нового досвіду.

Новий світ, нова реальність ставить перед людством нові питання та нові завдання, як у світі фізичному, так і духовному світі.

Події останніх років – пандемія covid-19, вимушена ізоляція, ослаблення здоров'я внаслідок перенесеного корона-вірусу, втрата близьких, тривала обмеженість у пересуваннях – все це є не просто зміною, а втратою звичного та природного багато століть способу людського існування. Ці події жорстко звужують рамки людської активності, життєвих можливостей, простору взаємодії та тілесної рухливості, атакують внутрішню базову людську потребу у стабільності та безпеці, ясності та передбачуваності. Будь-яка кризова ситуація, в якій переважає високий темп змін, вимагає різкого збільшення темпу життя, а це призводить до швидкого згоряння накопичених ресурсів, емоційного, фізичного виснаження та зростання тривоги. І, як наслідок, вікно толерантності до невизначеності, в якому людині можуть бути доступні здатність думати та відчувати одночасно, закривається.

Тривале перебування у скрутних обставинах, в ситуації небезпеки, джерело якої не можна спрогнозувати та визначити, призводить людину до стану нестерпного безсилля та хронічної тривожності.

Як наслідок цього найчастішими приводами для звернення за психологічною допомогою в консультативній практиці стали: безпідставна тривога, панічні атаки, соціальна відстороненість, пригніченість і туга, емоційне вигоряння, страх близькості, суїцидальні думки та депресивні стани. І тенденція скарг на такі симптоми лише зростає. Саме це змушує звертати більше уваги на пошук можливостей розширити погляди на джерела таких станів і пошук способів змінити ситуацію, щоб підтримати психічне здоров'я людей. І ця робота є частиною дослідження моїх припущень щодо зв'язку тривожних станів, панічних атак та архетипу оргазму, заснованих на аналітичному осмисленні існуючих симптомів та екстатичних проявів різних станів, які при цьому можуть бути різними полюсами одного явища.

Тривога, на відміну від страху, що притаманний всім живим істотам, властива лише людям. Вона є тривалим і досить складним емоційним станом, що виникає як реакція на припущення про те, що якась ситуація (подія, обставина) у майбутньому може призвести до дистресу, непередбачуваності та неконтрольованої загрози життєвим інтересам людини.

Юнгіанський психолог Жинет Паріс у своїй книзі «Мудрість психіки: глибинна психологія у вік нейронаук», наводить цитату П'єра Жане, написану на початку ХХ століття, яка максимально ємно відображає характеристики тривоги:

«Хронічна тривога – це характерна риса меланхолійних станів. Вона переживається як невиразний біль або скоріше невиразний страх, почуття, яке часом називають «страхом духовним», щоб показати, що цей страх не має об'єкта. Насправді це щось конкретне: суб'єкт боїться своїх власних дій і страждає від усвідомлення цього. Цей страх паралізує здатність до дії – не короткочасно, як у тому випадку, коли просто необхідний перепочинок, а на тривалий строк. Це блокування дій може проявитися як фобія чи як тривога. Якщо такий стан поширюється на багато сфер діяльності, людина починає бути схожою на загнаного в кут звіра, який усіма силами намагається звільнитися, але виявляє себе в пастці. Людина застигає; жодна з його дій не є правильною. Вона більше не хоче, навіть мріяти не сміє про якісь рухи. Жити стає неможливо, життя нестерпне. Гостра тривога веде до суїцидальних думок і схильностей. Базове почуття завжди однакове – необхідність дії у поєднанні з відчуттям неадекватності або хибності будь-яких дій.» (Жинет Паріс, стор.285).

Як продовжує відзначати Жинет Паріс, тривога породжує замкнене коло, оскільки придушення дії (спроби якимось чином відреагувати, знайти спосіб впоратися) викликає почуття тривоги, яке ще більше пригнічує активність.

Саме відсутністю конкретного об'єкта, що викликає напругу, і наявністю придушення дій тривога відрізняється від страху, який за своїм способом фізіологічного та тілесного реагування виявляє імпульси, що спонукають до дії. У разі страху відбувається реакція у вегетативній нервовій системі, яка запускає викид необхідних для реакції втечі або боротьби нейромедіаторів. Що не є доступним в стані тривоги.

Станом на сьогодні особливою, найбільш поширеною, формою тривоги, що зустрічається не тільки у дорослих, а й у дітей, є панічна атака. Згідно DSM-IV Американської психіатричної асоціації, «повномасштабна» панічна атака є окремим епізодом інтенсивного страху або дискомфорту, який швидко досягає піку (протягом 10 хвилин) і включає чотири або більше з наступних симптомів:

Сьогодні немає жодних доведених причинно-наслідкових закономірностей, які б могли прояснити природу виникнення панічного нападу. Професор В.А. Ташликов зазначає, що панічна атака часто відбувається абсолютно раптово і непередбачувано, часто за відсутності емоційної та фізичної напруги, що передувала, на тлі повсякденної діяльності клієнта. При цьому іноді напади можуть виникнути під час сну або через загострення міжособистісного конфлікту, тривалого стресового впливу, а також гормональної перебудови організму чи прийому гормональних препаратів, аборту, викидня, сильних фізичних навантажень, прийому алкогольних або наркотичних препаратів. (В.А. Ташликов, Д.В. Ковпак, стор. 12)

Роберт Ліхі у своїй книзі «Свобода від тривоги» наголошує на тому, що: «Панічна атака – це напад тривоги з приводу того, що відбувається у вашому тілі; її можна назвати страхом власних відчуттів. При панічній атаці відчувається нестача кисню, прискорене або занадто сильне серцебиття, дзвін у вухах, тремтіння, запаморочення, озноб або жар, пітливість; людині здається, що вона задихається, зараз описається, що її нудить, що болить у грудях, - і все це часто супроводжує передчуття неминучості смерті. Багато хто думає, що у них серцевий напад або що вони втрачають свідомість чи божеволіють.».

Працюючи з тривожними нападами важливо пам'ятати, що виникнення таких нападів може мати як психологічні причини, а бути наслідком органічних змін в структурі органів та систем організму або наслідком гострих чи хронічних захворювань. Тому лікарське обстеження є необхідною умовою при роботі з панічними атаками.

Звертаючи увагу на психологічні аспекти панічних станів слід зазначити, що через всесвітню тенденцію зростання тривожних та панічних розладів вивченням причин та умов їх виникнення займаються багато психотерапевтичних напрямів: психоаналіз, юнгіанський аналіз, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт-підхід та інші.

У психодинамічній концепції погляд на панічні атаки ґрунтується на варіантах та подальших розробках теорії З. Фрейда. Згідно з цими концепціями, панічні атаки – це сигнал его про загрозу, яку представляють пригнічені, несвідомі імпульси для збереження психічної рівноваги. Панічна атака допомагає его запобігти «виплескуванню» неусвідомлюваних агресивних або сексуальних імпульсів, що могло представлятися особистості більшою небезпекою, ніж переживання самого нападу. Фобії, що виникають при панічному розладі, психодинамічно трактуються як страх появи панічного нападу в специфічній і, з точки зору хворого, безвихідній ситуації, що нагадує безвихідь неусвідомлюваного внутрішнього конфлікту. Істотна роль психоаналітичної теорії надається фіксації панічних реакцій дітей на розлуку з батьками.

Поведінкові теорії виходять із того, що панічні атаки викликаються та визначаються умовними реакціями на відчуття з боку внутрішніх органів (інтроцептивні стимули). Панічні стани є вивчена реакція – або модель тривожної поведінки батьків чи їх мислення, або процес класичного обумовлення. Основне значення при когнітивних теоріях надається когнітивній помилці, що зафіксувалась, «катастрофічному мисленню» - припущенню пацієнта про те, що вегетативні відчуття є передвісником смерті від соматичної патології. Відповідно до цієї теорії, зовнішні та внутрішні стимули викликають почуття загрози (страху), в результаті якого наростає психоемоційна напруга, що супроводжується тілесними відчуттями, що оцінюються пацієнтом як катастрофічні. Утруднення дихання інтерпретується ним як можливість задихнутися, тахікардія - як зупинка серця, запаморочення - як ймовірність інсульту, а деперсоналізація, дереалізація - як втрата самоконтролю, божевілля. (В.А. Ташликов, Д.В. Ковпак, стор. 20)

Чотири головні ознаки паніки виділяють у своїй книзі «Тривога та занепокоєння» Девід А. Кларк та Аарон Т. Бек:

- тригерами паніки виступають конкретні ситуації, що переживаються як лякаючі (громадські місця, соціальні контакти, самотність, виступ перед аудиторією) і яких людина намагається уникати;

- паніка стає причиною занепокоєння про фізичні симптоми (постійна увага до фізичних відчуттів у тілі);

- катастрофізація як основа паніки (страх смерті, ядухи, страх втратити контроль, збожеволіти, потрапити в незручне становище, страх, що панічні атаки стануть більш частими, сильними та непередбачуваними);

- стратегії, спрямовані на запобігання паніці, починають домінувати у вашому повсякденному житті (люди прагнуть почуття безпеки та комфорту, вважаючи це найкращим захистом від паніки, при цьому виникає надмірна пильність та прагнення до уникнення та ізоляції). (Девід А. Кларк, Аарон Т. Бек, стор. 266)

Когнітивні та поведінкові методики допомагають навчитися розпізнавати, аналізувати та змінювати негативне сприйняття подій та ситуацій, а також знайти способи реагування та поведінки у стресовій ситуації підвищеної тривоги.

Гештальт-підхід спрямовує свою увагу на зв'язок симптомів панічних станів з характеристиками соціальних змін сучасного суспільства. Панічні атаки розглядаються у ньому і як вираження особистої історії людини, і як відображення історичного періоду, для якого притаманні невпевненість, роздробленість та ускладненість. Спираючись на екзистенційні основи тривоги як однієї з основних екзистенційних даностей, а також на визначення, що страх є кореневою проблемою існування (належить Артуру Янову), та на теорії розвитку, які зазначають, що в період дитинства дитина за допомогою стосунків із батьківськими фігурами навчається правильно переносити страхи та адекватно протистояти їм у світі, - гештальт-терапія характеризує панічну атаку – як страх, позбавлений стосунків та опори. У своїй книзі «Панічні атаки» Джанні Франчесетті описує це як тріщину у світі ілюзій, з допомогою якої, відчуваючи страждання спочатку, можна побачити інший світ – світ глибоких відносин, співучасті, довіри Іншому. Терапія будується на наданні сенсу симптому – як заклику до відносин – через навчання довіри своїм слабким сторонам пацієнт, спираючись на терапевта (і зовнішній світ, набуває нової впевненості в собі. (Франчесетті, стор. 63)

Кожний з наведених підходів відображають різні погляди на симптоматичний аспект та його природу, а також способи терапевтичного впливу для досягнення вирішення складності у житті клієнта, що виникла у зв'язку з панічними станами.

Далі у своїй роботі хочу перейти до можливості поділитися поглядами юнгіанського підходу до теми тривоги, панічних атак та архетипічної природи даних явищ.

Що ж є джерелом цих непізнаних проявів, які не піддаються опису раціональними термінами? І де це джерело знаходиться?

У пошуках відповіді на ці питання, звертаючись до глибинної психології, я спрямовую свою увагу на структуру психіки, колективне несвідоме, архетипи і зв'язок з тілесними процесами.

Аналітична психологія, будучи напрямом глибинної психології, визначає у своєму підході до психічних явищ наявність несвідомого – психічної області за межами свідомості, – тобто наявність несвідомих частин, що впливають на почуття та дії людей, незалежно від свідомих бажань, та ще сильніше впливають на життєві рішення. (Каблучкова, стор.12).

Ті події, стани, які не можуть бути перероблені свідомою психікою людини, потрапляють в область несвідомої психіки (тінь) і продовжують впливати на життя людини, проявляючись у непередбачуваних формах і виразах.

Торкаючись сфери несвідомого, слід пам'ятати, що коли несвідоме вступає в контакт із свідомістю, воно має на меті наповнити його новим змістом і просунути його далі на шляху розвитку, і кожен такий контакт наповнений глибоким змістом. (Каблучкова, стор. 16)

Це допомагає зрозуміти, що панічні напади відбивають наявність витіснених у тінь таких станів, як радість, задоволення, насолода, оргазм – не тільки як фізичні переживання, а і як символічні метафори лише на рівні духовного, психічного розвитку. І оскільки стає неможливим інтегрувати ці тіньові аспекти, відбувається блокування руху на шляху індивідуації, однією з важливих фаз якої є інтеграція тіні, відбувається переривання побудови контакту з внутрішнім центром душі – Самістю. (Франц, Арх.вимір., стор.128)

Звертаючи увагу на швидкість змін, що відбуваються, як у внутрішньому, так і зовнішньому, соціальному світі, зростання тривожних станів, необхідно відзначити, що це призводить до сильної психоемоційної та фізичної напруги, яку людина не в змозі обробити психічно, осмислити свідомо для того, щоб впоратися із цими викликами. І, як наслідок, виникає напад панічної атаки. Можна припустити, що таким чином несвідоме намагається скоригувати непереносимий рівень накопиченого в тілі та психіці напруги і дати можливість статися розрядці, яка характерна для пост-панічного нападу, хоча б у такий спосіб, якщо для людини не доступні інші.

Людина народжується у фізичному тілі, що містить у собі певну програму існування організму, відтворену через успадкування клітин предків. При цьому вона також отримує у спадок інстинкти, якими на рівні психічного існування є архетипи.

Для того щоб проявитися в живому світі, архетипу необхідно бути вираженим через тіло. Тому архетипи та інстинкти дуже тісно пов'язані між собою.

Олександр Лоуен визначає, що для кожної людини основною реальністю існування є її тіло: через своє тіло відбувається сприйняття світу та за допомогою тіла виникає реагування на нього. (Лоуен, Тіло, стор.260)

Людина, яка зіткнулася з панічною атакою, переживає сильний досвід потрясіння на тілесному та психоемоційному рівні, яке забути стає неможливо. Цей досвід жаху ділить життя людини на «до» та «після». Формується переляк повторення, що є основною формою страху, відбувається на рівні психіки розщеплення, фізіологічно відбувається роз'єднання контакту між зонами мозку. Відбувається атака на тілесність та вітальність. Мозок є найважливішим органом у забезпеченні безпеки та життєдіяльності людини, а тіло та контакт психіки з тілом – це необхідна умова для життя, розвитку, зростання та стабільності людського організму.

Знаючи, що людина розвивається двома способами: через задоволення або через страждання, можна припустити, що коли страждання заповнює тіло та простір життя людини, аналітично це може означати, що в цей момент у несвідоме, у тінь витісняється доступ до протилежного полюсу – радості, розслаблення , задоволення. І тоді (хоч як дивно б це не звучало) потрапити у стан розслаблення стає можливим лише через напад панічної атаки.

Для життя людині необхідне задоволення, а для отримання задоволення людині необхідне сильне его і добре налаштований зв'язок із тілом – чим сильніше его, тим більша здатність до задоволення, і чим більше людина отримує задоволення від контакту з життям, тим сильнішим стає його его.

Задоволення виникає із взаємозв'язку двох центрів людського тіла – верхнього (мозку) та нижнього (геніталій). Між цими двома полюсами відбувається пульсація життєвої енергії. Енергія від одного центру рухається до іншого і повертається, утворюючи цикл взаємного перетікання із збудження до отримання задоволення. (Лоуен, Задоволення, стор. 126)

І хоча в даному випадку йдеться не тільки про сексуальне задоволення, а про будь-яке можливе проживання приємних почуттів, емоцій і станів, спираючись на фізіологію та символічне значення оргазму як сексуального задоволення, можна порівняти з нападами паніки, як його заміною.

Досліджуючи у своїй психологічній практиці опис клієнтами ознак панічної атаки, я звернула увагу, що такі стани, як прискорене серцебиття, відчуття нестачі повітря, запаморочення, пітливість, відчуття раптового заціпеніння та втрати контролю, відчуття провалу в небуття, стан близькій до втрати свідомості, активні тілесні здригання та тремтіння, які болісно переживаються, у своєму позитивному аспекті характерні для оргастичних переживань.

З аналітичної точки зору, коли виникає явна взаємодія двох полюсів протилежностей, з'являється підстава припускати, що це прояв певного архетипу. У цьому випадку я називаю його архетипом оргазму, де тривога, панічні атаки, стан пригніченості та загубленість утворюють негативний полюс, а збудження, екстаз, активну дію та почуття радості – його позитивний полюс.

Цікаво відзначити, що у роботі Г.С. Кочаряна «Фізіологія та психологія оргазму: сучасні уявлення» я знаходжу деякі підтвердження ідеї зв'язку між тривожними станами та екстатичними переживаннями в тому, що на рівні фізіології оргазм, особливо у жінок, починається з почуття тривоги, яке далі плавно переростає в приємні відчуття.

Ця інформація підкріплюється результатами з моєї практики, коли в роботі з тривогою та панічними атаками вдається вибудувати доступ клієнта до його заблокованого почуття життєвого задоволення та радості, досить швидко знаходиться стан психологічної стійкості та стабілізації.

Оргазм - це найбільше досягнення в галузі розуміння світу, доступне дорослому, - говорить Олександр Лоуен. І далі зазначає, що оргазм несе не тільки задоволення, а й радість, – ту радість, яка вільна, не обмежена, спонтанна і бажана. Це ті якості та властивості, які притаманні чистій дитячій реакції: вона спливає прямо з глибин людської істоти (серця). Відчуваючи оргазм, дорослий отримує радість дитини, захованої глибоко всередині її істинної особистості.

У психології дитинство завжди відзначається як важливий етап у розвитку особистості людини. І у своїй практичній роботі я часто переконуюсь, що саме досвід дитинства клієнта грає основну роль у тому, як він у дорослому віці справлятиметься з ситуаціями, наповненими страхом, тривогою, неясністю та непередбачуваністю, у тому числі панічними станами та атаками.

Дональд Віннікотт добре відображає цей зв'язок, відзначаючи, що якщо в дитинстві дитина відчувала переживання, пов'язані з драматичними особистими стосунками, в майбутньому вона може боятися зовнішніх об'єктів, які часто стають точками фіксації та посилення страху. Коли дитина отримує «досить хорошу матір», а саме опору та підтримку з її боку, вона розвиває ту вроджену та позитивну агресивну силу, якою кожен організм володіє для того, щоб зустрічатися з небезпекою. Адекватною є та підтримка, яка, з одного боку, дозволяє дитині висловлювати власні страхи, і, з іншого боку, пропонує їй ресурси, які допомагають йому витримувати небезпеку та впоратися з нею. З досвіду приналежності народжується здоровий досвід своєї цілісності та сили. (Франчесеті, стор. 61)

Саме тому при роботі з панічними станами необхідно дослідити досвід дитинства клієнта, а також наявність досвіду в ньому підтримки в ситуаціях зіткнення з небезпекою, страхами та тривогою. І у разі відсутності чи наявності в недостатньому обсязі такого досвіду необхідно реконструювати його через простір аналітичних стосунків, створюючи терапевтичний теменос як місце захисту, безпеки та підтримки в житті клієнта, що надалі сприятиме стійкості при зіткненнях із реальним світом, який може бути таким непередбачуваним та небезпечним у своїх проявах. Тобто, створити в рамках терапевтичного кабінету можливість для прояву взаємодії на рівні переживання містичної співучасті, характерної для уробористичної стадії розвитку свідомості, що описується Е. Нойманном. В результаті чого архетипічний процес (у розумінні засобу переживання почуттів та сенсу), що ініціюється панічними атаками, буде перетворено і виникне доступ до енергії лібідо, до тілесної чутливості як здатності до відчуттів, життєвих пристрастей та почуттів.

І впродовж цього, я хочу поділитися тим, що на символічному рівні архетип оргазму виражається образами змії, дракона та кішки, які часто є проявами материнського начала, турботи та безпеки, задоволення та цілісності, алхімії єдності тілесної та психічної.

Наведені при захисті даної роботі три терапевтичні віньєтки проявляють, що найбільш часто у малюнках, сновидіннях клієнтів, які звернулися із запитом щодо панічних атак, з’являються образи драконів, котів та зміїних візерунків, які належать до життєвого кола Уробороса і можуть свідчити про потребу у відновленні циркуляції енергії життя.

В історіях їхнього дитинства міститься зустріч з замежним рівнем напруги та страху, пережитих у стосунках з батьками, які дитяча психіка не була здатна обробити та перетравити. Це були історії знаходження дитини у ранньому віці у лікувальному закладі без можливості перебування там разом із мамою, або взаємодії маленької дитини з надто вимогливою, емоційно мертвою та жорсткою матір’ю, яка в усіх своїх життєвих негараздах звинувачувала свою дитину, чи життя дитини у емоційно-нестерпній атмосфері відносин між батьком і матір’ю, з постійними скандалами та конфліктами. Як наслідок у дорослому віці цих людей турбують тривожно-депресивні стани, мігрені, панічні атаки, а інколи нестерпність емоційного болю призводить до спроб самогубства.

Всі ці історії поєднує травматичний досвід взаємодії з материнською фігурою в дитинстві, ранньому дитячому віці, відсутність у психіці можливості обробляти напругу та справлятися з життєвими обставинами, відсутність глибокого співпереживання до людей та сильна прихильність, любов та співчуття до тварин.

На завершення мого невеликого дослідження про природу панічних атак та архетипу оргазму я розумію, як багато непізнаного, таємного зберігається у цій темі та у цьому зв'язку.

Доля людини – це Велике таїнство. Все найцінніше у житті людини є недоступним для людського погляду, воно є таємним, прихованим від огляду. Зачаття і народження, любов і секс, почуття і думки, життя і смерть - все це залишається непізнаним та не видимим для зорового, дотикового сприйняття, і в той же час все це відчувається на рівні проживання. Саме життя є таємницею, яку кожен з нас намагається пізнати, рухаючись щодня дорогами своєї долі.

Моє бажання доторкнутися до опису архетипу оргазму ґрунтується на усвідомленні важливості визнання цінності цієї енергії в долі людини та її самопочутті, а також цінності створення необхідних умов взаємодії сфер фізичного та психічного в людині та її долі.

Адже так само як дитинство впливає на подальше життя людини, відображаючи отриманий досвід довіри та готовність бути відкритим світу, або отриманий травматичний досвід заперечення та, відповідно, повну закритість від світу, так і напруга, тривога чи радість, задоволення в тілі впливає на тілесне здоров'я та роботу мозку як основного органу, що організовує як фізичну, так і психічну діяльність індивіда.

І якщо відштовхнутися від результатів дослідження оргазму, зафіксованих за допомогою магнітно-резонансної томографії, можна побачити, що в момент оргазму задіяно близько 80 ділянок мозку, і коли теплова хвиля задоволення досягає мозку, мозок спалахує яскравим світінням, активується лімбічна система, пов'язана з пам'яттю та емоціями, відбувається вивільнення окситоцину, який відповідає за рівень довіри, знижує страх і тривогу, запускає механізми уподобання та емпатії. При цьому в моменти панічних нападів організм переживає енергетичний колапс та дефіцит забезпечення мозкових тканин киснем.

Це яскраве світло екстатичного задоволення, на символічному рівні, психічно може стати відображенням дотику его з сяючим сонцем несвідомої психіки – Самістю. Панічні ж атаки унеможливлюють внутрішньопсихічну роботу душі людини. А це означає, що немає простору та місця для великого conjunctio, зупиняється процес трансформації, втрачається відчуття та смак життя (часто в скаргах при тривалих тривожних станах звучить опис «почуваюся мертвим у живому тілі»).

У своїй книзі «Пан і кошмар» Джеймс Хіллман, який висловлює архетипічний погляд на стан паніки і пов'язує це з архетипом бога Пана, описує гіпотезу Фрейда про те, що паніка, кошмари відображають наявність пригніченого бажання, яке повертається у вигляді демонічної тривоги. І далі зазначає, що Рошер відкриває шлях до міфологічної перспективи, говорячи, що демон викликає і бажання, і тривогу. Тоді тривога та бажання – два ядра одного архетипу. Джеймс Хіллман називає цей архетип архетипом Пана. Я у своїй роботі намагаюся додати ще один погляд на зв'язок цих протилежностей.

Метафізично оргазм - це символ контакту з Великою силою Життя - всюдисущою силою, що задає напрямок життя людини. І якщо втрачено контакт зі своєю природою, із собою, своїм тілом, людина втрачає можливість наповнитися енергією життя, бути в екстатичній взаємодії з великою силою, зникає здатність відчувати оргазмічні переживання не тільки як фізичного, а й тонкого, психічного тіла.

Завершити свою роботу я хочу чудовою єврейською легендою про Злого Демона Пристрасті, яка так тонко розкриває подвійну природу всього, цінність відчуття та смаку життя.

«Дуже побожний і мудрий старець, якого Бог полюбив за те, що він був праведний та багато міркував про життя, одного дня зрозумів, що все зло людства походить від демона пристрасті. Тож він вклонився перед Господом і просив вигнати злого духа пристрасті з цього світу. І оскільки він був дуже благочестивий, Господь погодився.

І як завжди, зробивши велику справу, благочестивий чоловік був щасливий і того вечора, звично вирушив у свій чудовий рожевий сад, щоб насолодитися запахом троянд.

Сад виглядав як завжди, але щось було не так, запах був не таким, чогось не вистачало, наче хліб без солі.

Він вирішив, що просто втомився. Тож взяв свою золоту чашу і наповнив її вишуканим старим вином, що зберігалося в льоху, яке його ніколи не підводило. Але на цей раз смак його був невиразним.

Потім цей мудрець вибрав у своєму гаремі прекрасну юну дружину, і як останню перевірку поцілував її, але вона, як і запах троянд, і вино, не зачипила його душу!

Так що він знову піднявся на дах і сказав Господеві, який він засмучений і боїться, що зробив помилку, попросивши вигнати духа пристрасті, і благав його: «Не міг би ти повернути Злого Духа Пристрасті?»

І оскільки він був дуже побожний, Бог виконав його прохання. Тоді старець знову все перевірив, і дивовижним чином все було не таким невиразним і несмачним – вино було чудовим, троянди запашні, а поцілунок дружини солодший за колишній!».

Карл Густав Юнг «Аналіз сновидінь»

Література:



1.

Берн Эрик Секс в человеческой любви / пер. с англ. М.П. Папуша. – М.: ООО «ИздательствоАСТ-ЛТД», Институт общегуманных исследований, 1998. – 352 с.

2.

Джонсон Роберт и Рул Джерри М. Удовлетворенность. Путь к истинному счастью / Пер. с англ. – М.: Институт общегуманных исследований, 2015. – 144 с.

3.

Ермошин А. Загадочный синдром. Панические атаки и как их лечить. – М.: Институт консультирования и системных решений, 2019. – 352 с.

4.

Каблучкова Т. Основы аналитической психологии. Архетипический подход. – М.: Независимая фирма «Класс», 2018. – 352 с.

5.

Кларк, Дэвид А., Бек, Аарон Т. Тревога и беспокойство: когнитивно-поведенческий подход. – СПб.: ООО «Диалектика», 2020. – 448 с.

6.

Кочарян Г.С. Физиология и психология оргазма: современные представления // Здоровье мужчины №3 (54) 2015.

7.

Лихи Роберт Свобода от тревоги. Справься с тревогой, пока она не расправилась с тобой. – СПб.: Питер, 2018. – 368 с.

8.

Лоуэн Александр Депрессия и тело / пер. с англ. Архипов Алексей, - М.: Велигор, 2015. – 319 с.

9.

Лоуэн Александр Любовь и оргазм. Феникс, 2015.

10.

Лоуэн Александр Удовольствие: творческий подход к жизни / пер. с англ. – М.: Психотерапия, 2011. – 2-е изд. – 304 с.

11.

Мак-Нили, Дэлдон Прикосновение. Глубинная психология и телесная терапия. Пер. с англ. – 2-е изд. М.: Институт общегуманных исследований, 2020.

12.

Мур Томас Душа секса: культивирование жизни как акт любви. – М.: Клуб Касталия, 2018. – 274 с.

13.

Нойманн Эрих Ребенок. – М.: Клуб Касталия, 2015. – 230 с.

14.

Парис Жинетт Мудрость психики: Глубинная психология в век нейронаук. Пер. с англ. – М.:Когито-центр 2012. – 334 с. (Юнгианская психология)

15.

Сапольски Роберт Психология стресса. 3-е изд. – СПб.: Питер, 2020. – 480 с. (Серия «Мастера психологии»)

16.

Ташлыков В.А., Ковпак Д.В. Паническое расстройство в практике терапевта. Учебно-методическое пособие для врачей. – СПб.: Речь, 2007. – 64 с.

17.

Фон Франц, Мария-Луиза Алхимическое активное воображение. М.: Клуб Касталия, 2016. – 236 с.

18.

Фон Франц, Мария-Луиза Архетипическое измерение психики. М.: Клуб Касталия, 2017. – 306 с.

19.

Франчесетти Джанни (ред.) Панические атаки (Гештальт-терапия в единстве клинических и социальных контекстов.) – М.: 2015. – 264 с.

20.

Ханна Барбара Символизм животных. – М.: Клуб Касталия, 2016. – 352 с.

21.

Хиллман Джеймс Пан и кошмар. – М.: Клуб Касталия, 2021. – 228 с.

22.

Шварц-Салант, Натан Тайна человеческих отношений. Алхимия и трансформация Самости. М.: Клуб Касталия, 2018. – 444 с.

23.

Якоби Иоланда Комплекс, Архетип, Символ. – М.: Клуб Касталия, 2021. – 208 с.

Дивіться також