Як відрізнити знаки згори від таргетованої реклами. Сінхронія в 21-у столітті
Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання за навчальною програмою «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» у 2021 році. Наступна робота, з якою ми пропонуємо вам познайомитися - Марини Корельської на тему: «Як відрізнити знаки згори від таргетованої реклами. Сінхронія в 21-у столітті».
Напевно, логічніше було б розпочати цю роботу з того, що таке синхронія і як це розумів Юнг та його послідовники. Але це шлях для слабаків, справжні герої завжди йдуть в обхід і тому ми почнемо з того, що відбувається у зовнішньому світі — космічними об'єктами, природою, тваринами, не живими об'єктами і, звичайно ж, людиною.
Про синхронію написано мало (порівнюючи з темою комплексів). Осмислювати це питання після Юнга бралася лише фон Франц. Про Big Data технології написано ще менше. Щось путнє для посилання як джерело, можна назвати всього пару людей, все інше це лише практичні рекомендації щодо самої технології, але не спроби його соціального чи антропологічного дослідження.
Другий закон термодинаміки свідчить, що всесвіт тяжіє до ентропії (безладу) що у математичних системах виміру невизначеності розподілу ймовірностей, тоді як у комплексних системах хаос є нормою. Тому природно очікувати, що всесвіт — це хаос і все ж таки ми спостерігаємо випадки спонтанного порядку: синхронізації метрономів, ідеальні періоди обертання супутників, одночасне мерехтіння світлячків і навіть періодичне биття серця. Що ж упорядковує всі ці явища незважаючи на схильність природи до хаотичності? Об'єкти, що мають ритм, синхронізуються природним чином. Наше життя залежить від синхронізації. Нейрони в мозку активуються синхронними хвилями, щоб керувати нашим тілом та розумом, а клітини серця синхронізуються, створюючи биття.
Але це явище ніхто не описував доти, поки в 1665 один нідерландський фізик і винахідник Християн Гюйгенс кілька днів провів у ліжку через хворобу. У нього на стіні поряд висіла пара годинників з маятником – ці пристрої винайшов він сам. Гюйгенс зауважив, що маятники хитаються точно в унісон, зближуючись, а потім віддаляючись один від одного. Спостерігаючи за маятниками годинами він помітив, що через пів години або близько того, вони спонтанно синхронізувалися. Тоді він спробував внести розлад, щоб вони цокали не синхронно, але знову, протягом 30 хвилин, вони повернулися до того ж режиму. Варто було віддалити годинник і синхронність зникала, але при їх зближенні синхронізація поверталася. Гюйгенс зрозумів, що два годинника синхронізувалися тому, що вони висіли на одному брусі. Брус передавав механічні коливання від однієї години до іншої, що пов'язувало 2 осцилятори.
Світлячки в південно-східній Азії синхронізують свої спалахи і хоча у кожного з них своя певна частота, на якій він спалахує, вони пов'язані між собою досить сильно, щоб сотні і навіть тисячі світлячків могли спалахувати одночасно в одну й ту саму частку секунди. Можна припустити, що якщо збільшити щильність, то таким чином збільшиться і синхронізованість системи, але це не так. Як вода не замерзає поступово в міру зниження температури, вона залишається в рідкому стані до певного градуса, а потім при критичній температурі молекули різко починають змінювати свій стан і речовина з рідкої фази переходить у тверду і це часова, а не просторова сторона тієї ж історії.
Одна з найпривабливіших рис в ефекті синхронізації полягає в тому, що вона універсальна і проявляється на всіх масштабах природи, від субатомного до космічного, вона використовує кожен канал зв'язку, який колись вигадала природа: гравітаційна взаємодія, електрична, хімічна, механічна як не глянь та як не крути два об'єкти впливають один на одного та природа використовує це щоб синхронізувати їх.
Спостерігаючи за популяцією цвіркунів вчені помітили новий вид синхронної поведінки пов'язаних осциляторів, що симулюється на комп'ютері (осцилятором називають систему, що робить коливання, тобто показники якої періодично повторюються в часі). Ідентичні осцилятори, однаково пов'язані зі своїми сусідами, якимось чином розбивалися на дві групи: дехто коливався синхронно, інші некогерентно. «Дуже дивним було те, що Всесвіт здається однаковим у різних місцях» системи. І при цьому осцилятори по-різному реагували на ідентичні умови, деякі з них купкувались разом, а інші йшли своїм шляхом, ніби не були об'єднані ні з чим. Симетрія системи "зламалася".
Стівен Строгац (математик з Корнеллівського університету) відтворив цю дивну суміш синхронності та асинхронності у своїх комп'ютерних симуляціях та вивчили умови її появи. Строгац назвав її «химерним станом» на честь міфологічного вогнедишного чудовиська, зробленого з непоєднуваних частин. Багато дослідників підозрюють, що химерні стани є природним шляхом. Сам мозок, зважаючи на все, є складним видом химери, в тому сенсі, що він одночасно підтримує синхронне та асинхронне спрацювання нейронів. З відкриттям химер у науці про синхронізацію почалася нова епоха, відкривши, ймовірно, безліч екзотичних форм, які може прийняти синхронізація. У пошуках розуміння та контролю над синхронізацією вчені намагаються встановити математичні правила, що регулюють появу різних видів синхронізації. Синхронізація, зважаючи на все, виникає з симетрії, і все ж вчені також виявили, що асиметрія допомагає стабілізувати синхронізовані стани.
У 2017 році вчені помітили, що осцилятори можуть синхронізуватися віддалено, навіть якщо осцилятори, що знаходяться між ними, поводяться неоднорідно. Такий варіант «схрещує віддалену синхронізацію із химерними станами». Тоді припустили, що цей стан може стосуватися обробки інформації нейронами, оскільки синхронізоване спрацьовування іноді поширюється на великі ділянки в мозку. А ще є хаотична синхронізація, коли осцилятори, будучи непередбачуваними окремо, все одно синхронізуються і розвиваються спільно. Це трохи парадоксально. Також цей стан може призвести до створення нових форм зв'язку та шифрування. (1*)
Той факт, що відстань у принципі не має жодного значення, вказує, що досліджуване явище не може бути феноменом сили або енергії, в іншому випадку відстань надала б свій вплив, і розсіювання в просторі призвело б до послаблення ефекту і більш ймовірно, результати погіршувалися б пропорційно до збільшення відстані (4*)
Посилання на відео синхронізацію метрономів:
Технічний прогрес вносить свої корективи в нашу повсякденність та побут. Чи помічали ви, що стали частіше зустрічати знайомих там, де здавалося б їх не могло бути або раптом вам підвертається хороша можливість відвідати концерт, на якому завжди мріяли побувати, злітати на відпочинок на вигідних умовах, а подруга купує сережки такого кольору, як ви недавно обговорювали сім'ї чи друг несподівано проїжджає повз вас, що йде вулицею по новому для нього і для вас маршруту? На противагу природним проявам синхронії хочеться звернутися до феномену 21 століття технології Big Data. З її допомогою можна легко імітувати синхроністичні події, таким чином обманюючи наше Его. Точніше сказати запропонувати деякий сурогат, який насичує его і задовольняє його потреби.
Як мені здається, синхронія, як прояв Самості не завжди супроводжує позитивні зміни, знову ж таки, з погляду Его, що мислить. Швидше, цей процес підкріплює нашу нарцисичну частину, саме грандіозно-ексгібіоністську Самість, яка скоріш покликана приховати нас від глибоких смислів, проживання, натомість лише відзеркалюючи нашу Персону. Принаймні такий хід думок був у мене і далі я спробую пояснити чому.
Як влаштована обробку даних
Big Data порівнюють з мінеральними ресурсами - the new oil (нова нафта), goldrush (золота лихоманка), data mining (розробка даних), чим підкреслюється роль даних як джерела прихованої інформації; з природними катаклізмами - data tornado (ураган даних), data deluge (повінь даних), data tidal wave (приливна хвиля даних), бачачи в них загрозу. Якщо раніше можна було сказати, що дані збирає та обробляє лише людська свідомість, то тепер на службу нам поставлені сучасні технології.
- дані збирають інтернет - соцмережі, блоги, ЗМІ, форуми, сайти
- корпоративна інформація – транзакції, архіви, бази даних та файлові сховища
- показання приладів – датчиків, сенсорів, реєстраторів та навіть пилососи.
Мета цих дій полягає у отриманні нової інформації та нових знань із вже існуючих масивів даних. Ось чому розглядати зв'язки потрібно в ланцюжку "дані - інформація - знання" говорячи про Великі дані. Дані обробляються для отримання інформації, якої має бути рівно стільки, щоб людина могла перетворити її на знання.
Як влаштовано обробку даних
Походи до Big Data поділяються на три групи:
- Швидкі Дані (Fast Data), їхній обсяг вимірюється терабайтами;
- Велика Аналітика (Big Analytics) – петабайтні дані та
- Глибоке Проникнення (Deep Insight) – екзабайти, зеттабайти.
Групи різняться між собою не тільки оперованими обсягами даних, але й якістю рішення щодо їх обробки.
Обробка для Fast Data передбачає отримання нових знань, її результати співвідносяться з апріорними знаннями і дозволяють судити про те, як протікають ті чи інші процеси.
Завдання, що вирішуються засобами Big Analytics, служать для перетворення зафіксованої в даних інформації в нове знання.
Найвищий рівень, Deep Insight, передбачає навчання без вчителя. На цьому рівні можливе виявлення знань та закономірностей, апріорно невідомих.(3*)
Дані набувають цінності в результаті переробки - агрегування, аналізу, порівняння, фільтрації та дистрибуції нових інформаційних продуктів та сервісів. В основі наших законів та норм лежить ідея дефіцитності інформації. Так, наприклад, відсутність інформаційного поля породило страхування як спосіб захисту від неприємностей та матеріальних втрат, пов'язаних із надзвичайними життєвими обставинами. Оскільки можливість точно розрахувати ймовірність захворювання на діабет або пограбування для кожної конкретної людини була відсутня, страховики ділили людей на групи ризику і встановлювали для кожної з них середню ставку страхових внесків. Андреас Вайгенд вважає, що зі зростанням обсягу інформації ми зможемо прогнозувати ризик для кожної конкретної людини та індивідуалізувати суми страхових внесків. (6*)
Що цікаво, страхові компанії, щоб виключити випадковість, широко використовують у статистичних розрахунках гру. Їм необхідно виключити випадковість, тому вони спочатку виключають самогубства, які вносять похибку до середньостатистичних даних про безпеку автомобілістів, які їм необхідно отримати. Не завжди вдається, оскільки випадковість виключити неможливо. Так, у англійському судочинстві непередбачений страховими компаніями випадок визначається як втручання Бога. Такий офіційний термін! Випадок є втручання Бога! Для примітивної свідомості випадковість відсутня. Те, що ми науково називаємо випадковістью, є дія Бога або одного з богів. У політеїстичній релігії випадок пояснюється дією бога, чи духу, чи магічної сили та виключається існування безглуздих та довільних подій, оскільки кожен випадок – результат божественного втручання. (2*)
Дані - це виражені в різній формі сирі факти, які самі по собі не несуть корисного сенсу доти, доки не поставлені в контекст, належним чином не організовані та не впорядковані в процесі обробки.
Інформація з'являється в результаті аналізу оброблених даних людиною, цей аналіз надає даним сенсу та забезпечує їм споживчі якості. Дані — це неорганізовані факти, які необхідно перетворювати на інформацію. Досі уявлення про обробку даних (data processing) зводилися до органічного кола алгоритмічних, логічних чи статистичних операцій над відносно невеликими обсягами даних. Однак у міру зближення комп'ютерних технологій з реальним світом зростає потреба перетворень даних з реального світу в інформацію про реальний світ, даних стає більше, і вимоги до швидкості обробки зростають. (3*)
Як же використовуються великі дані у повсякденному житті?
Інтерпретація даних – важливий для прогнозованого аналізу, у якому дані використовуються для загальних висновків щодо майбутнього, зокрема можливих варіантів поведінки та розвитку подій. Наприклад, містобудівники використовували архівні дані про щохвилинний стан дорожнього руху, які збирала компанія Inrix, для оцінки можливого впливу різних подій (дорожньої аварії, нового будівництва або масового заходу) та підготовки більш точних планів дій в особливих ситуаціях. Хедж-фонди користувалися даними Inrix про транспортні потоки до торгових центрів та приміських гіпермаркетів при ухваленні рішень про купівлю або продаж акцій задовго до публікації квартальної звітності цих підприємств. Аналіз даних геолокації, зібраних у «чорну п'ятницю» 2012 року, дозволив точно передбачити різкий стрибок продажів на весь передріздвяний період.
Природа Синхронії
Усі згадані Юнгом феномени синхроністичності можна поділити на три категорії:
1. Збіг психічного стану спостерігача з тим, що відбувається в момент цього стану, об'єктивною, зовнішньою подією, яка відповідає психічному стану або його вмісту, в якому не простежується причинний зв'язок між психічним станом і зовнішньою подією, і в якому, враховуючи психічну відносність часу та простору, такого зв'язку не може бути.
Наприклад: Юнг ділиться випадком, одного разу, він сидів навпроти неї, спиною до вікна, слухаючи потік риторики своєї пацієнтки. Цієї ночі її відвідало вражаюче сновидіння, в якому хтось дав їй золотого скарабея – цінний витвір ювелірного мистецтва. Вона все ще розповідала про цей сон, коли Юнг почув тихий стукіт у вікно. Він обернувся і побачив досить велику комаху, яка билася об скло, явно намагаючись проникнути з вулиці до темної кімнати. Йому це здалося дуже дивним і він відразу ж відчинив вікно і впіймав комаху, як тільки вона залетіла до кімнати. То справді був скарабієподібний жук чи хрущ звичайний (Cetonia aurata), жовто-зелене забарвлення якого дуже сильно нагадувало колір золотого скарабея. Юнг простяг жука своїй пацієнтці зі словами: "От ваш скарабей".
2. Збіг психічного стану з відповідною (що відбувається більш-менш у той же час) зовнішньою подією, що має місце за межами сприйняття спостерігача, тобто на відстані, переконатися в якій можна лише згодом.
Приклад: Один мій знайомий побачив уві сні у всіх подробицях раптову смерть друга. У той час мій знайомий перебував у Європі, а його друг – в Америці. Наступного дня прийшла телеграма про смерть друга, а за десять днів - лист, у якому описувалися подробиці смерті. З'ясувалося, що смерть настала, принаймні, за годину до сновидіння. Мій знайомий того дня ліг пізно і не заснув до першої години ночі. Сновидіння відвідало його приблизно о другій годині. Сновидіння було синхронно смерті. Відчуття такого роду часто трапляються або трохи до, або після самої події. Данн згадує про дуже примітний сон, який відвідав його навесні 1902 р., коли він перебував на Бурській війні. Йому наснилося, що він стоїть на вулкані. Справа відбувалася на острові, який снився йому і раніше і якому загрожував катастрофічний виверження вулкана (типу виверження Кракатау). Жахнувшись, він захотів врятувати чотири тисячі жителів цього острова. Він спробував зв'язатися з французькою владою на сусідньому острові, щоб вони прислали для порятунку жителів кораблі, які були в наявності. У цьому місці в сновидінні почали з'являтися типові мотиви відчайдушного поспіху та запізнення, і весь цей час у його голові звучала фраза: "Чотири тисячі людей загинуть, якщо...". Декілька днів потому Данн отримав з поштою екземпляр "Дейлі Телеграф", і в очі йому кинулися заголовки:
"Катастрофічне виверження вулкана на Мартініці"
"Місто сметен з лиця землі"
"Вогняна Лавина"
"За деякими оцінками загинуло понад 40 000 людей"
Сновидіння відвідало Данна не в момент самої катастрофи, а лише тоді, коли газета з новинами вже була в дорозі до нього. Коли він читав її, він прийняв число 40 000 за 4000. Ця помилка переросла в пам'ять, тому кожен раз, коли він розповідав це сновидіння, він говорив 4000 замість 40 000. Тільки через п'ятнадцять років, коли він скопіював статтю, він виявив помилку. Його несвідоме знання зробило під час читання таку ж помилку, як і він.
Приклад: протягом 2 місяців, мені тричі затопило квартиру. Попередньо вже довгий час мені снилися сни з сюжетами, де я опиняюся в будинку, який стоїть на палях, щоб його не затопило або стою по коліно у воді, але вже в природних умовах (море, річка).
3. Збіг психічного стану з відповідною, але ще не існуючою майбутньою подією, яка значно віддалена в часі і реальність якої також може бути встановлена лише згодом (віщі сни)
Події груп 2 та 3 ще не присутні у полі зору спостерігача, але вже йому відомі, якщо, звичайно, їхня реальність буде підтверджена. (5*)
Отже, схоже на те, що "смислові збіги" - які слід відрізняти від безглуздих * "випадкових груп" тримаються на архетиповій основі. (5*)
Варто звернути увагу до можливості непорозумінь навколо терміна "синхроністичність". Юнг вибрав цей термін тому, що головним критерієм вважав одночасне виникнення двох подій, пов'язаних не причинно, а за змістом. Тому використовується загальна концепція синхроністичності в особливому сенсі збігу в часі двох або більше причинно не пов'язаних між собою подій, які мають те саме або подібне значення.
Отже, синхроністичність означає одночасне перебіг певного психічного стану з одним або декількома зовнішніми подіями, які виглядають смисловими аналогами миттєвого суб'єктивного стану – і, у певних випадках, навпаки. Два мої приклади
по-різному ілюструють це становище. (4*)
Нам відомо, що сильна внутрішня напруга зазвичай спостерігається при констеляції архетипу. Людина, якій насниться типовий сон, перебуває у стані високої динамічної напруги. Тому Юнг визначив архетип як внутрішній динамізм психіки. Кожен архетип також подібний до динамічної енергії. А при шизофренії, наприклад, психічне навантаження може підірвати комплекс его, якщо напруга виявиться надмірно високою. (2*)
Архетипом випадковості фон Франц пропонує називати архетип гри.
Синхроністичні події базуються на одночасному існуванні двох різних психічних станів. Один є нормальним, ймовірним станом (тобто таким, якому можна дати причинне пояснення), а інший, критичне відчуття, причинно ніяк не пов'язане з першим.
У всіх цих випадках, чи то просторового, чи то часового, ми виявляємо одночасність нормального чи звичайного стану з іншим станом чи відчуттям, яке причинно не пов'язане з першим, і об'єктивне існування якого може бути підтверджено лише згодом. Це визначення слід пам'ятати особливо тоді, коли йдеться про майбутні події. Вони явно не синхронні, а синхроністичні, оскільки вони відчуваються як психічні образи у часі, ніби об'єктивна подія вже існує. Несподівано вміст, який прямо чи опосередковано пов'язаний з якоюсь об'єктивною зовнішньою подією, збігається зі звичайним психічним станом: це і є те, що називає Юнг синхроністичністю, де ми маємо справу, з однією і тією ж категорією подій, незалежно від того, чи виявлятиметься їх об'єктивність окремо від свідомості у просторі чи часі.
"Синхроністичність у просторі з таким же успіхом може розумітися, як сприйняття в часі, проте примітно те, що "синхроністичність" у часі нелегко зрозуміти як просторову, тому що ми не можемо собі уявити будь-який простір, в якому об'єктивно присутні майбутні події , які можуть відчуватися як такі, через зменшення цієї просторової відстані, але оскільки досвід показав, що за певних умов простір і час можуть бути зведені майже до нуля, то причинність зникає разом з ними, оскільки причинність пов'язана з існуванням простору і часу, а також з фізичними змінами, і полягає, в принципі, в послідовності причини і наслідків. Тому синхроністичні феномени, в принципі, не можуть бути пов'язані ні з якими концепціями причинності. Таким чином, взаємозв'язок факторів, що збігаються за змістом, обов'язково повинен сприйматися, як акаузальний.
У всіх цих та інших, їм подібних випадках присутнє апріорне знання ситуації, що не піддається причинному поясненню, яка не може бути пізнана в даний конкретний час. Отже, синхроністичність складається з двох факторів:
a. Такий, що перебуває у несвідомому образ проникає у свідомість або безпосередньо (тобто, буквально), або побічно, у формі сновидіння, думки, передчуття або символу.
b. Об'єктивна ситуація збігається із цим вмістом. Як перший, так і другий фактор викликають подив. Як виникає образ у несвідомому, і як виникає збіг? (5*)
Загальнопоширене нерозуміння поняття синхронія як наслідок, помилкова критика у тому, що синхронія ототожнюється з принципом магічного «посередника», певної магічної сили. Інакше висловлюючись, зовнішні явища, пережиті як значні збіги, сприймаються як наслідок внутрішніх психічних процесів, що відбулися одночасно. Подібна помилка пов'язана з плутаниною між аказуальним сполучним принципом і типово європейським уявленням про казуальний (причинний) зв'язок. Якщо, наприклад, я думаю в якийсь окремий момент про когось і в цей час цей «хтось» раптово зателефонував мені, то, називаючи таку подію синхронією, не слід вважати, що мої думки спричинили його телефонний дзвінок. (7*)
Усі в інтернеті знають, що ти собака
Що стосується соціальних даних, таємниці приватного життя не існує. Її більше нема. Підпис під знаменитою карикатурою з журналу "Нью-Йоркер" говорив: "В інтернеті ніхто не знає, що ти собака". З 1993 року, коли було опубліковано цю карикатуру, змінилося дуже багато. Сьогодні правильніше було б сказати: Весь інтернет знає, що ти собака. Нашийник у тебе синій. Ти ганяєш кішок. А твої господарі поїхали відпочивати». Це тому, що ти сам повідомив цю інформацію для інфопереробників, щоб мати можливість спілкуватися з друзями та отримувати персональні рекомендації. Це твоя плата за можливість ознайомитись із рекламою кормів Purina Puppy Chow. А всі гадали, що в інтернеті можна залишатися анонімним. (7*)
Подивимося на соціальні дані, які зазвичай має інфопереробник. Уявлення про те, що людину не можна ідентифікувати за її цифровим слідом, розсипалося вщент після того, як два найбільші інфопереробники поділилися «знеособленими» соціальними даними з вченими. Спочатку інтернет-провайдер AOL надав для дослідних цілей історію пошуку 658 000 користувачів за тримісячний період. Проте за чиєюсь помилкою ці дані опинилися в мережі, і двом журналістам із газети «Нью-Йорк таймс» вдалося встановити особи кількох людей за їхніми пошуковими запитами. Це виявилося досить просто, оскільки люди люблять шукати інформацію про себе чи своїх родичів або прокладати маршрути від своєї домашньої адреси. Потім інтернет-відеосервіс Netflix влаштував конкурс на найточніший прогноз оцінки, яку глядач поставить фільму на основі аналізу попередніх оцінок інших користувачів. Для побудови алгоритмів учасникам були необхідні дані, і компанія надала «100 мільйонів оцінок, поставлених 480 000 клієнтами, з датою кожної оцінки». Імена клієнтів не розкривалися, але двом вченим з Університету штату Техас в Остіні, Арвінду Нараяну та Віталію Шматикову вдалося деанонімізувати людей з бази даних шляхом зіставлення знеособленої інформації з рецензіями, опублікованими на сайті IMDB.com. У чому, власне, проблема, якщо ці рецензії вже були оприлюдненими? А в тому, що клієнти Netflix не викладають відгуки про всі фільми, які дивляться, і деякі з репертуару «таємно улюблених» ними фільмів були дуже показовими. Принаймні так стверджувала позивачка, чиє ім'я не розголошується, яка подала на Netflix до суду. У неї виникли побоювання, що тепер кожен із 50 000 вчених, які отримали доступ до бази даних конкурсу, знає, що вона є лесбіянка.
Навіть якщо ви спокійно поставитеся до того, що список переглянутих фільмів викладуть на загальний огляд, вам навряд чи сподобається, якщо буде оприлюднена вся історія ваших пошукових запитів в інтернеті. Якщо ви не відрізняєтеся від переважної більшості людей, найчастіше вводьте в Google Maps свою домашню адресу. Ваше місце проживання, відвідувані місця, покупки, люди, якими ви цікавитеся, та проблеми, які вас турбують, відносяться до найінтимніших подробиць життя. Пошукові запити відображають і те, що зараз хвилює суспільство.
Тепер уявіть, що ви маєте можливість бачити чийсь пошук у режимі реального часу.
У 2014 році схожий підхід був застосований у Facebook: «Журнал дій» є список запитів друзів, лайків, історій та фото з вашими тегами, запрошень на заходи та багато іншого. За бажання можна видаляти з історії окремі елементи даних. А оскільки ваша цифрова особа у Facebook використовується для персоніфікації реклами, видалення частини даних дозволяє впливати на те, які пропозиції вам надсилатимуть.
Вилучення одного, двох або двадцяти лайків з історії дій навряд чи змінить загальний характер уявлення про вас. Дослідження Девіда Стіллуелла з Психометричного центру Кембриджського університету показали, що дії у Facebook дійсно досить точно відображають риси особистості користувача. Кілька тисяч користувачів Facebook пройшли тест на «Велику п'ятірку» індивідуальних відмінностей (відкритість досвіду, свідомість, екстравертність, доброзичливість та нейротизм), а потім Стіллуелл запропонував іншій групі учасників досліду оцінити риси характеру цих користувачів, виходячи з їх профайлів. Обидві оцінки виявилися напрочуд схожими. Зазвичай образ людини у Facebook досить точно відображає дійсність – люди залишаються самими собою, навіть коли ретельно редагують свої профайли у соціальних медіа. Якщо абсолютно незнайомі люди можуть оцінити основні риси вашого характеру по стрічці подій на вашій сторінці у Facebook, то алгоритми тим більше здатні це зробити. Щоб мати змогу тримати друзів та знайомих у курсі свого життя, доведеться миритися з висновками, до яких прийдуть ці алгоритми.
Дані про особисті якості можуть формуватися без активної участі людини. Один із таких прикладів – незліченна кількість фотографій, викладених у мережу. Поява ваших зображень в інтернеті – поза вашим контролем, а права на них – тимпаче. Якщо вас випадково сфотографували під час якогось заходу, ідентифікація вашої особистості лише питання часу. У лабораторії штучного інтелекту Facebook, яку очолює Ян Лекун, розроблено систему DeepFace, яка може визначати ідентичність осіб на фотографіях із дуже високою точністю. Система поки не може самостійно визначати ім'я людини на зображенні, але якщо фото підписано, алгоритм надасть цей підпис всім іншим фото зі схожими особами. Створюється й інша програма, яка аналізуватиме місце дії, тобто зможе розрізняти, чи сфотографовані ви в людному барі або на пустельному пагорбі. Залежно від того, де вас фотографують частіше, система віднесе вас або до любителів потусуватись, або до одиноких мандрівників.
Як зауважив учений і видатний письменник-фантаст Девід Брін, здається, ніби всі хочуть приватності для себе та відкритості для тих, з ким взаємодіють. Але це несумісні речі. Оскільки приватність є ілюзією, нам слід звикати до більшої відкритості.
Проблеми ідентичності в сучасному світі
У таких умовах повної відкритості, стає досить не просто відрізнити, що є твоїм власним вибором, зумовленим внутрішніми мотивами та проявом Самості, яка, як ми віримо, є внутрішнім механізмом реалізації нас як особистості, тобто індивідуації. Розмірковуючи про це, хочеться звернутися за допомогою до Натана Шварц-Саланта, який пише про нарцисизм. Чому саме він? Оскільки, на його думку, Самість схильна до акаузальної динаміки. Саме ця динаміка становить таємницю, якою оточена ідея ідентичності. Саме в цьому процесі, описаному Юнгом у його дослідженнях сихронізму та акаузальної впорядкованості подій, архетипова реальність втілюється в історичному часі. (8*)
Ідентичність неможливо повністю пояснити, виходячи лише з причинно-наслідкових зв'язків, таких як процеси проекції чи інтроекції, або ґрунтуючись лише на особливостях розвитку в період раннього дитинства. Причинні зв'язки, безумовно, існують, але більшість психоаналітиків надають їм занадто великого значення. (8*)
Безумовно, сучасне явище Big Data намагається вести всі акаузальні фактори до обумовлених та лінійних. Що, слід зазначити, успішно вдається зробити з допомогою алгоритмів. Не дарма сучасну епоху називають культурою нарцисизму, адже вона має ряд схожих рис, про які я скажу далі.
Уявлення про те, як Его бачить Самість, є дуже важливим при спробах зрозуміти, як Самість відображає Его. Коли Его зазирає в дзеркало Самості, все, що воно бачить, завжди «нереально», бо перед ним виникає архетипічний образ, який ніколи не відповідає Его. З точки зору психоаналізу цей феномен слід було б називати чимось на кшталт грандіозності-ексгібіціонізму. Проте існує величезна різниця між архетипово тонованим образом Самості та грандіозно-ексгібіціоністською самістю, яка домінує у нарцисічної особистості. (8*)
Така самість виникає внаслідок змішування функцій его та динаміки архетипів; вона відповідає алхімічному передчасному coniunctio (з'єднанню - лат.), тобто монструозності. Вона має сильні захисні механізми і не несе в собі нумінозності в тому сенсі, який надавав цьому поняттю Юнг. Нарцисична особистість не має нумінозної енергії архетипу; замість неї вона містить у собі його посилену, енергетично заряджену копію. Відсутність істинності того, що має виражати така самість, зазвичай помічається за відсутністю енергетичних ресурсів, які саме зараз стають вкрай необхідними. Фактично грандіозна самість захищається від нумінозності Самості, тому що її енергія набагато перевершує енергію, яку вона може витримати. Ключовий момент у розумінні сутності нарцисічної особистості полягає в тому, що вона захищається не лише від зовнішніх об'єктних відносин, а й від внутрішнього світу та пов'язаної з ним архетипної реальності. Обидва світи становлять для неї величезну загрозу. Нарцисичну особистість переповнює страх щодо Самості, бо Самість завжди загрожує Его, але особливо людина боїться злиття Самості зі своєю грандіозною самістю. (8)
Повністью зрозуміло, що такі висловлювання, як «страх перед Самістю» або «відкидання Самості», у рамках психоаналітичних теорій мають мало сенсу. У кращому разі він вважається страхом, що викликає формування нарцисічних переносів, що запобігають повторенню колишніх травматичних ситуацій. Однак ці аспекти зовсім відрізняються від страху перед «волею Самості», нумінозність якої має енергію, що набагато перевищує енергію наповнення Его. Але з точки зору юнгіанського підходу до психіки це явище можна було б назвати відкиданням (запереченням) Самості, неможливістю людини жити в рамках свого істинного патерна, який призводить до феномену, який тепер називають нарцисичним розладом особистості.
Така феноменологія нарцисичного розладу особистості: ненависть до самого себе, голод, таємне злодійство і відсутність душевного тепла, про які говорить Юнг, - саме те, з чим доводиться працювати за наявності заздрості, що глибоко укорінилася, яка панує у внутрішньому світі нарцисічної особистості. Але разом з тим Юнг зазначає щось важливе з клінічної точки зору, про що ми докладніше говоритимемо в розділі 1: цей стан заздрощів виникає в результаті заперечення Самості.
Нарцисизм - це трикстер, який штовхає людину до всіх можливих видів інфляції та самозвеличення, але при цьому в результаті позбавляє її будь-яких підстав продемонструвати цю велич.
Оточуючі для них об'єкт чи функція, мінімальна емпатія і лише потреба у власному відзеркаленні. Для нарциса нормально перебувати в злитті з іншими, та ще й у такій масштабній (грандіозній) формі як інформаційне, емоційне та фізичне. Тим більше, що воно не вимагає особистісного контакту, а достатньо лише Персонного, де Персона і прирівнюється до всієї особистості.
Цікавий факт, коли книга з Big Data була опублікована в 2018 році (у якому я бачу технологічний опис нарцисичних механізмів психіки), а вже в 2019 році відбувається коронавірус і всі ми сидимо на ізоляції в інтровертованому режимі? Збіг-падіння? Може бути. Так як це бачиться мені, то це ще навіть не пік трансформації нарцисичного комплексу, а лише етап на шляху виходу з нього.
Як відрізнити, синхронію від збігів?
1. Синхронні події не важливий такий параметр як простір (відстань не має значення).
2. Їх зазвичай декілька в серії
3. Емоційне забарвлення, схоже з констеляцією комплексу
4. Відсутність видимих зв'язків у свідомості
5. Сновидіння. Зверніть увагу на те, що вам або вашим клієнтам снилося перед тим, як назвати якесь явище синхроністичним. Адже сни, це те, що неможливо розрахувати математично.
Написати цю роботу мене надихнула новина про те, що 2021 року в Китаї офіційно узаконили "Систему соціального кредиту" або, простіше кажучи, соціальний рейтинг. Ціль системи полягає в тому, щоб здійснювати всебічний контроль за людьми за допомогою збору та обробки їх персональних даних.
Тобто, за цією системою держава має практично повний доступ до ваших даних, переглядає які коментарі ви залишаєте в соціальних мережах, історію покупок, судимість, кредитну історію і навіть те, як ви поводитеся в громадському транспорті, чи добре дбаєте про старих батьків або нещиро вибачаєтеся за скоєні злочини. В одному з міст у провінції Шаньдун кожен мешканець отримує початковий бал у 1000 очок. Люди можуть заробити додаткові бали за поведінку, яку заохочує уряд, наприклад, благодійність, а оштрафовані — за небажання поступитися місцем у транспорті інваліду, вагітній жінці або літній людині. Високий рейтинг дає переваги при користуванні держпослуг, а низькі бали негативно впливають на соціальну допомогу.
Ідея тотального контролю поведінки, крім позитивних сторін, має і негативні, не залишаючи людині місця для прояву агресія та спонтанних реакцій. Всі ці новини мене відверто сказати налякали і я почала розмірковувати, як це відбувається зі мною, як частиною суспільства, і оточуючими мене людьми. В якомусь сенсі ця робота написана зі страху, що всі твої вибори не належать повною мірою істинному тобі.
Під час візуалізації власного страху вправі "Озеро страху" посеред озера я побачила, що до мене приклеївся фантик від цукерки, але я знала напевно, що там ніколи і не було наповнення, це тільки обгортка, що обіцяє насолоду і приємні відчуття. Теж відбувається і з Big Data та Синхронією. Здається істиною і майже божественної (одним словом — трансценденним) синхронія, може бути хибною. Тому метою мого дослідження скоріше є пошук чи спосіб визначити де ж Я, а де зовнішній світ? Як знайти внутрішню опору та орієнтир, не йдучи в повну інтроверсію, відмовляючись від контакту із суспільством, просто ізолюючись. Адже страх, який я зазнала, бачиться в моєму розумінні базовим екзистенційним — страх бути чужим самому собі, не належати, не бути, не існувати, тобто померти.
Таким чином, це свого роду прохання поставитися до такого явища як синхронія уважніше і обережніше, адже вона не така однозначна як здається.
Поки писала, думала про те, що в якомусь віддаленому куточку своєї свідомості, почувала себе членом комісії церкви з чудес. Кимось хто хоче довести, що чудес не буває, а є лише голі факти та незаперечні наукові дані, все ж решта єресь. Я не намагаюся довести, що їх не буває, хочу тільки щоб це не стало буденністю і кліше.
Слова Павла Флоренського — доктора геологічних наук, який очолює комісію з вивчення чудесних явищ, мені особливо відгукуються з цього приводу якими я і хочу закінчити:
Ні, наукові знання не впливають на віру. Проблема в невігластві і коли віра опиняється у руках ідіотів, коли намагаються довести, що світ було створено буквально за шість днів. Потрібно вивчати давньоєврейську і читати Книгу Буття в оригіналі, щоб знати, що «день» — це не буквально день, а певний період. Причиною цькування науки завжди була віра, а неосвіченість деяких віруючих.
Те, чого наука неспроможна пояснити, йде у розряд дива. У майбутньому наука зможе пояснити багато нині незрозумілих явищ, але від цього вони не перестануть бути Божим чудом. Наприклад, народження людини. Наука ніколи не опише до кінця, як виходить людина. Вона опише дуже багато, але від цього народження не перестане бути дивом. Або ось характерний випадок на Іванівщині. У 30-ті роки на дерево повісили ікону, щоб сховати її від комуністів. Дерево заросло і всі довгі роки ховало ікону. П'ять років тому його спиляли, і виявилася ікона, на дерев'янку — відбиток. Чудо це чи ні? Для невіруючого просто ботаніка. А для віруючого символ.
Література:
1. Natalie Wolchover. «Scientists Discover Exotic New Patterns of Synchronization» (2019)
2. Марія-Луїза фон Франц «Пророцтво та синхронізація: психологія значущого випадку» -3-е вид.-М.: «Добросвіт», ВД «Городець», 2016 – 120 с.
3. Леонід Черняк «Великі Дані – нова теорія та практика» (20.12.2011)
4. Карл Густав Юнг "Синхроністичність: акаузальний, з'єднаний принцип"
5. Карл Густав Юнг. Про синхронію. - М.; Київ, 2003
6. Андреас Вайгенд “Big Data. Вся технологія в одній книжці»; [Пер. з англ. С. Богданова]. – Москва: Ексмл, 2018. – 384с.
7. Зеленський В.В. "Базовий курс аналітичної психології або Юнгіанський бревіарій" Вид. 2-ге. – К.: «Добросвіт», ВД «Городець», 2016. – 255 с.
8. Шварц-Салант Н. «Нарцисизм та трансформація особистості: Психологія нарцисичних розладів особистості / Перев.с англ. В. Мершавки. - М.; Незалежна фірма "Клас", 2017. – 296 с. – (Бібліотека психології та психотерапії).
9. https://www.tadviser.ru/index.php/Статья:Социальный_рейтинг_в_Китае