Синдром біженця
Синдром біженця
Його ознаки може впізнати в собі більшість з тих, хто був змушений тікати від війни чи переслідувань. Синдромом називають сукупність симптомів, в даному випадку, з почуттям постійної тривоги, розгубленості, депресивних епізодів, частою зміною настрою.
Також характерною ознакою є неможливість будувати плани на майбутнє та з надією дивитися вперед. Втрата рідного дому дається в знаки всім віковим категоріям. На додачу, велика кількість «чужаків» в приймаючій громаді, з часом створює напругу, що може виливатись в новий цикл агресії та відторгнення.
З середини минулого століття, вчені почали говорити про поняття синдрому біженця та досліджувати психологічні особливості мігрантів.
Зазвичай, людина в еміграції проживає 4 стадії адаптації:
«Медовий місяць» - коли все здається новим та цікавим.
Потім йде розчарування в країні нового місця проживання. Зазвичай, на цьому етапі людина починає помічати, як їй не вистачає звичних речей та продуктів, звичних культурних цінностей.
Одна з біженок якось відмітила, що почувається як вдома, коли відвідує автозаправку, де можна купити каву зі звичним смаком, до якого вона звикла на Батьківщині.
Цей пошук «звичного» стає свідомим та несвідомим. І може як надавати почуття відновлення психологічної рівноваги, так і навпаки дестабілізувати. Адже людина починає помічати як багато невідповідностей її очікуванням.
Після розчарування відбувається момент інтеграції або адаптації - вивчення свого нового середовища. Остання стадія - це ухвалення рішення і прийняття.
Але ми маємо все ж розрізняти еміграцію та біженство, що відмічено більшою печаткою травматизації та тривоги. Що не може не проявлятися в порушенні нормальних життєвих ритмів. Частими проявами є погіршення сну, дратівливість, напади паніки, уникнення розмов і думок про травматичні події, підвищена чутливість.
Разом з тим, біженець/біженка може не помічати негативного впливу нагадувань про травматичну подію, які психіка все ж фіксує. Ці нагадування можуть бути повʼязані з запахами, звуками, смаком та дотиком. Зазвичай професійна підтримка соціальних працівників та психологів дає полегшення стану.
Тому дуже важливо не залишатися наодинці з проблемою. Одним з ресурсів, що сприяє виходу з довготривалого стресового напруження є саме підтримка з боку соціуму та іншої людини.
Відновлення інтересу до життя та можливість побачити перспективи - є рушійними силами до нормалізації психічного стану.
Матеріал підготовила аналітичний психолог центру «Простір» Ірина Велігура