Жіноча депресія, як шлях у глиб, до витоків – на зустріч собі

Інна Кирилюк, 25 вересня 2025 року

Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання за Базовою програмою «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» у 2024 році. Робота, з якою ми пропонуємо вам познайомитися - Лесі Німак «Жіноча депресія, як шлях у глиб, до витоків – на зустріч собі».

Передмова

Робота я виношувала у собі і ростила довго – відчуваючи себе вагітною, важким неповоротким дитям, яке росте в мені і займає все більше і більше місця. Задавала собі питання, чому всередині себе визначила саме цю тему і намагалась знайти відповідь. Багато розмірковувала і вела внутрішній діалог, приходили думки, піднімались слова, складалися речення, нанизуючись, як намистинки на нитку обвиваючи мене всю, сковуючи, як величезний зелений змій. Я піддавалася цьому неповороткому і тяжкому станові, яке захопило мене. Боялася почати писати, думаючи, що з’явиться на світ в результаті «пологів» сіре, важке жахливе «Дитя», яке приречене носити ім’я – Депресія. Розмірковувала над тим, якого воно полу і розуміла, що ми маємо багато спільного, ми ідентичні і так виникла назва – «Жіноча депресія».

«Дитя» просилося на світ, важкими та повільними поштовхами, для мене час уповільнив свій хід і нібито, мій живий світ почав брати паузу. Приходило розуміння, що потрібно писати, що всі терміни вийшли і «дитя» вже переношене.

Місяць назад до мене прийшло сновидіння. Я на відпочинку в готелі, та шукаю море, щоб скупатися, а навколо готелю, по периметру, тільки зелена стояча вода і мені потрібно знайти вихід. Я бродила по готелю у пошуках виходу і не бачила його, хоча відпочиваючі точно вказали мені на прохід, куди рухатися до моря.

Я розуміла, що сон відображає мій стан і що прийшов час починати писати, тому, що те, що відбувалося зі мною, було для мене вже не корисно. Переношене «дитя» завмирало в мені, але я знала, що воно ще живе, що воно чекає.

Сьогодні мені наснилося, що жінка з величезним животом, в червоному платті із важкого старовинного оксамиту народжує, і просить мене допомогти їй, прийняти роди. Ми разом пройшли цей шлях, на світ з’явилося живе, красиве, рожеве дитятко. Мій страх пішов і я почала писати.

· В цій роботі для мене слугували опорою книги, які прийшлось вмістити в себе і поселити їх на деякий час всередині:

1. Симона Мацлиах - Ханок «Казки оборотної смерті»;

2. Урсула Нубер «Хто я без тебе?»;

3. Томас Хенел «Депресія, або життя з дамою в чорному»;

4. Єва Паттіс Зоя «Аборти»;

5. Морин Мердок «Подорож Героїні»;

6. Джанні Франчесетті «Відсутність це міст між нами»;

7. Стівен С. Айларді «Перемогти депресію без ліків»;

8. Алекс Корб «У пастці депресії»;

9. Джеймс Холліс «Під тінню Сатурна»;

10. Кларисса Пінкола Естес «Та, що біжить з вовками».

З кожною книгою здавалося, що цього мало, але відчувалася перенавантаженість, потрібно було зупинитися.

· Також спираюсь на досвід, який ми пройшли з клієнтками, які були пацієнтами психіатрів, коли ми починали шлях. Представлю один шлях, який є схожим на інші, але є глибоко індивідуальним.

· Включу в роботу свій особистий, внутрішній досвід. Який залишив в мені незабутні сліди. І приніс дуже цінний дар – новий шлях і здобуття себе.

«Депресія приносить багато страждань.

Вона чорний птах вночі, який забирає з собою Вашу радість;

неспокійний розум, який залишає Вас без сну.

Вона полуденний демон, якого можете бачити лише Ви самі;

Темінь, яка лишається прихованою від оточуючих»

Марк Уільямс

Про жіночу депресію хочеться говорити ніжно, закутавши плечі жінки, м’яким пледом та простягнувши їй, в її слабкі руки теплу чашку з чаєм, намагаючись бодай так вдихнути в неї краплину життя.

Жінка в цьому стані всередині себе вкрай виснажена. Тому, що занадто довго була сильною намагаючись відповідати догмам та правилам, нормам та переконанням, які диктує їй патріархальне суспільство, нав’язуючи їй роль і визначаючи місце, поглинаючи її волю і свободу. Яке до цих пір ставиться до жінки, як до об’єкту: видає заміж, продає жінку, використовуючи її тіло; калічить дівчинку в угоду обмеженням уявної культури, як наглядно продемонстровано в фільмі «Квітка пустелі», заснованому на реальній історії.

Верена Каст пише: «люди, які впадають в депресію, зазвичай ті, хто думає, що якщо хочеш завоювати визнання та любов, потрібно завжди відповідати очікуванням оточуючих: на роботі, в сім’ї, або в колі друзів, знайомих. Це люди, які не вміють ставити кордони і витрачають багато часу, намагаючись зрозуміти, що про них думають та чого очікують. Але це не допомагає. Вони не отримують ні визнання, ні любові».

Негативні емоції жінці показувати не можна, за це засуджує суспільство і карає відторгненням. Жінка все більше старається і старається…

Вона перестає відчувати себе, свої бажання. Мрії засинають мертвим сном, цілі, яких вона хотіла досягти в юності відсовуються на задній план. Тіло завмирає в підпорядкуванні системі, яка утворена та добре здійснена у нашому світі. Відбувається акт самозречення. Жінка більше не думає про свою Душу, про свій внутрішній світ, забуваючи казки та міфи, які вона слухала в дитинстві, які можуть стати тією ниттю Аріадни, яка вкаже їй шлях.

Час швидкоплинний та потрібно багато встигнути. Важливо поспішати, навіює нам сучасне суспільство:

- слухатися батьків, бути зручною;

- бути хорошою дівчинкою в садочку;

- добре навчатися у школі, відвідувати гуртки, секції, вивчати мови, рости і розвиватися;

- бути красивою і розумною в університеті, подобатися молодим людям, приваблювати увагу;

- займатися кар’єрою і одночасно утворювати сім’ю;

- вагітніти та народжувати дітей;

- досягати та добиватися, доглядати і виховувати, займатися будинком, догоджати чоловіку, наглядати за дітьми, доглядати за батьками, допомагати подругам, підтримувати друзів, бути корисною колегам, бути ввічливою з усіма, посміхатися, бути молодою та молодитися, розвиватися та на спорті, бігти в ногу зі все прискореним часом, наближаючись до середини життя, оглядаючись і думаючи : «А чи жила…», задумуючись, втомлено опускаючись на стілець на вічній кухні, ставлячи важкі пакети з продуктами біля дверей передпокою…

Занадто високі очікування і завищені стандарти! Жінка надягає маску на своє істинне обличчя – хибне «self», яке в подальшому може їй дорого обійтися: втратою себе, втратою своєї ідентичності. Але все ж вона намагається пройти цей шлях, бо не розуміє, як можна інакше, не усвідомлює, правила добре вивчені – на відмінно.

На цьому шляху зустрічається багато втрат, які жінка намагається прожити і пережити, які залишають незабутні сліди в її Душі та такому крихкому і одночасно сильному серці – залишаються шрами, на тілі – глибокі рани… Але жінка безупинно все танцює і танцює танець свого життя, в червоних черевичках, одного разу їх надягнув і не маючи можливості зупинитися, тому що таке їх завдання, як пише Кларисса Пінкола Естес в казці «Червоні черевички».

Але щоб зрозуміти, що відбувається та чому жінка настільки виснажена цим танцем – необхідно зупинитися, щоб не впасти замертво, заснути мертвим сном. Але жінка не може собі цього дозволити і танцює до кінця, поки не падає без сил… І тут приходить тиша, спокій, темрява…, біль, час уповільнює свій хід.

Повернемося до витоків, на початок.

В самому ранньому дитинстві відбувається таїнство наповнення Душі дівчинки неймовірно цікавими історіями з незвичайним, хитромудрим, а іноді і чудовим, наповненим чарами сюжетом. Їй дарують ці історії матері, бабусі, старші сестри, тітки та жіноче коло, яке допомагає дівчинці на шляху її становлення. Іноді підключаються татусі, або дідусі, але це відбувається вкрай рідко. Ці історії передаються з покоління в покоління, зберігаються, видозмінюються, але супроводжують дівчинку, як і багато сторіч до неї.

Казки…, як гарно звучить це слово коли ми говоримо його, до цих пір в нашій свідомості виникають образи і підіймаються, розвертаючись сюжети, якісь яскраві, якісь більш стерті, але ми поважаємо їх та пам’ятаємо. Вони залишаться з нами, залишаться всередині нас, щоб передати це прадавнє знання наступній в нашому роду.

Казки: «Червона шапочка» проковтнута вовком та оживаюча з його розпоротого нутра; «Білосніжка» куштуючи настільки символічний плід, як яблуко – падаюча замертво та знову оживаюча; «Спляча красуня», яка прокидається через сто років від поцілунку принца; «Золотокоска» зачарована феєю на довгі сім років, прокинувшись дорослішою.

Казка про Румпельштільцхена, де донька беззаперечно підкоряється волі батька, який посилає її до короля, прясти золото з соломи. На допомогу приходить чоловічок, але взамін просить її ще ненароджене дитя, вона погоджується. Дівчина виконує всі вимоги короля та стає королевою, дитя з’являється на світ. Королева чинить супротив та шукає вихід, відправляючи гінця в різні країни, дізнатися ім’я чоловічка, щоб зберегти своє саме дорогіцінне і дороге – дитя. Їй вдається. Ім’я знайдено, названо і вимовлено.

Ось так і з депресією, коли вона приходить, важливо правильно визначити стан, дати назву, тоді і розкривається весь сенс того що відбувається. Як казав Карл Густав Юнг «Депресія схожа на даму в чорному. Якщо вона прийшла, не женіть її геть, а запросіть до столу, як гостю та вислухайте те, що вона має намір сказати».

І тут якраз і починається спуск у своє персональне Пекло. Як приклад подорожі вглибину може служити міф Древньої Греції «Викрадення Персефони Аїдом». У міфі розповідається про злиття та насильницьке відділення, болісну розлуку, метання між протилежностями та невпинному пошуку іншого, занурювання на глибину, до надр Землі, переживання гніву, печалі та відчаю.

Археологічний музей Іракліону, статуя Персефони.

Символічно Деметра представляє свідоме Его, а Персефона втілює істинне Я. Її занурення в Підземне царство і повернення на поверхню символізує народження діалогу між Его та Самістю. І цей діалог, який стає можливим обіцяє розкриття потенціалу.

Персефона повертається із царства мертвих, як Цариця, з нею відбулися глибокі зміни.

Праця жінки з внутрішнім світом – це праця з почуттями і всім, що дозволяє ці почуття переробляти: установками, ідеями, думками, образами. І дуже добре, коли в цій глибинній подорожі зустрічається провідник в обличчі психотерапевта та є підтримуюче коло групової психотерапії.

Почуття є енергією, яка виникає завдяки зустрічі з чимось зовні, або в середині. Головне усвідомити це почуття, дати йому достатньо місця і зрозуміти, чим воно викликане, тоді воно рано чи пізно, пройшовши через жінку, закінчиться. Яким би сильним чи руйнівним воно не було б. Якщо жінка з якої-небудь причини не в контакті з цією енергією: визнає це почуття, але не контактує з тим, що його визвало, то воно буде крутитися всередині і вичерпатися не зможе.

Важливо зрозуміти, що почуття чимось викликані і важлива діагностична ознака депресії, це те, що її викликало глибоко сховано. Даючи місце почуттям, які проявляються під час депресії, і дозволяючи проявлятися усьому, що виходить услід за цими почуттями (думкам, установкам, образам та іншому), є шанс проявитися тому, що викликало ці почуття, і відповідно, дати йому стати видимим, а почуттям вичерпатися.

Головна ознака, що жінка дісталася витоку депресії – печаль та скорбота можуть бути відгорьованими, починається динаміка в почуттях, супроводжуючих депресію, які до цього були статичні, закляклі.

Також важливий пошук тієї втрати, яку жінка переживає і допомога в тому, щоб відкрите переживання цієї втрати стало можливим. Іноді це величезна багатошарова робота, так, або інакше пов’язана з інтеграцією тіньових процесів.

В підлітковому віці депресивний епізод може прийти до юної дівчини вперше і причиною можуть бути: не розділені сильні почуття; не прийняття свого образу тіла, яке не відповідає тим стандартам, які транслює соціум; не прийняття соціальною групою та ізоляція; хвороба; смерть референтних осіб та т. і..

В подальшому причин стає все більше і більше:

- відсутність відносин і партнера, постійні думки про заміжжя під тиском близького оточення;

- концентрування тільки на зовнішньому образі себе, оцінка себе, як об’єкта сексуальних бажань – всі ресурси пускаються на зберігання «товарного вигляду»;

- не вдале заміжжя; чоловік аб’юзер, психопат – психологічне і фізичне насилля, (алкоголік, ігроман, наркоман), зрада у шлюбі;

- інвалідність одного із партнерів;

- хвороба чоловіка, або дружини;

- не можливість завагітніти; викидні; аборти (де поховано багато придушених почуттів пов’язаних із соромом та осудом суспільства, тема про яку не говорять вголос); або навпаки велика кількість дітей;

- смерть: партнера, дитини, батьків, близьких людей; одруженого коханця (коли немає можливості відкрито горювати і отримати підтримку);

- заперечення віку (якщо вік заперечується Душа губиться в неадекватному чіплянні за молодість);

- нейздісненні мрії, не здійснені цілі та плани; не реалізація в кар’єрі та т. і..

А також депресія може бути викликана зустріччю зі своїм істинним Я, яке було вигнанцем, а почуття, які супроводжують депресивний розлад – це почуття викликані цією зустріччю. Велика робота по знайомству та інтеграції істинного Я в майбутнє життя буде важливою частиною психотерапії. А також великою її частиною буде черга поховань, які прийдеться втілити, перед тим, як істинне Я зможе отримати свої права на проявлення себе в новому житті.

Внутрішня картина проживання депресії:

«Мій особистий досвід проживання цього періоду, був схожий на протязі більш чим року на світ в якому відсутні фарби і є тільки один колір димно – сірий, в різних варіантах та відтінках, ще є колір чорний і глибокий, в якому не було нічого. Запаху та смаку не було ні в чому, життя перестало бути живим.

У внутрішньому світі своєї Душі, я бродила босими ногами по рівнині зі спаленою травою, відчуваючи, як вона розсипається під ступнями, нічого живого не було. Кістяки згорівши дерев, сіре пильне небо і на пагорбі – мій згорівший та почорнілий до попелу замок, з гострими шпилями, що дивляться в небо, в якому провалився дах і літали ворони оголошуючи криками мертвий простір, намагаючись не зрозуміло навіщо в цьому склепі звити гніздо. Палички які вони приносили падали з висоти на підлогу і занурювалися в попіл, він ховав їх починання.

Я заходила в замок і бродила в ньому, в цій анфіладі кімнат: кімната за кімнатою, поверх за поверхом, сходинки за сходинками, вони були незлічені… Мої ноги піднімали пиляку з попелу, якою був висланий весь замок, нічого не збереглося, все перетворилося на попіл. Я проводила кінчиками кісточок, які залишилися від пальців по стінам, кіптява розсипалася чорним прахом.

Я більше не розуміла, хто я і що я тут роблю.

Сенсу не було.

Було відчуття на рівні тіла, що з мене зідрали шкіру і я живу без неї.

В грудях була величезна випалена наскрізь дірка.

Я не могла ні спати, ні їсти.

Все, що я відчувала це була всепожираюча БІЛЬ, яка не покидала мене ні на хвилину.

Я хотіла, щоб мене не було. І тоді Смерть простягнула мені руку, для знайомства, ніби - то хотіла показати мені, що я ще жива».

Цикл життя безперервний від народження до смерті, і завдання жінки продовжувати його глибоко пізнав.

«Коли ми віддаємося у владу круговерті, коли підкорюємося її ритму і стаємо частиною її, вона стає частиною нас: вона більше не загрожує нам ззовні, а є тією внутрішньою силою, яка штовхає нас до верху крізь жорсткий грунт наших буднів із дня в день, із місяця в місяць», - пише Сімона Мацллиах – Ханок.

Будучи раніше ідентифікована з молодістю, Душа тепер набуває важливу якість віку, яка є позитивною і корисною.

Депресія дає дар досвіду не в сенсі буквальних фактів, а в якості відношення до самого себе. Жінка набуває відчуття, що прожила дещо, що стала старше та мудріше. Розуміє, що життя є страждання і пізнання відкриває відмінності. І це розуміння приносить печаль і задоволення від нового почуття прийняття себе та самопізнання.

Старіння приносить відчуття своєї особистості. Індивідуальність проявляється з часом, подібно тому, як зріють плоди. В епоху Ренесанса депресію, старіння і індивідуальність розглядали разом. Печаль старіння є частиною становлення індивідуальності.

«Сатурн закріплює ідентичність глибоко в душі, а не на поверхні вічності. Ідентичність відчувається, коли душа знаходить свою вагу та вимір. Ми знаємо, хто ми є, тому що у нас є наявний зміст» - пише Холліс.

Для Душі депресія – це ініціація, обряд переходу.

«Як вверху, так і внизу» - символічна картина дерева життя.

Сімона Мацлиах – Ханох підкреслює, що депресія, так само, як і запалення, має захисну та зцілюючи функцію, як би тяжко вона не проходила. «Визнав це, нам залишається тільки не заважати вічному тандему Душі і тіла використовувати закладені в них природою здібності до само зцілення» - пише вона.

Клієнтський шлях

Робота з клієнткою проходила онлайн, на початку терапії клієнтка знаходилась в іншій країні.

Клієнтка звернулася у віці 21 року, з поставленим діагнозом психіатра – депресія, та хотіла за допомогою терапії покращити свій стан. В запиті звучало також: невпевненість у собі, низька самооцінка.

Клієнтку в п’ять років взяли з дитячого будинку, та вдочерили прийомні батьки.

Про свою першу сім’ю пам’ятає, що батьки вживали алкоголь, мама та тато… і була ще сестра, але вона не впевнена в цьому. Пам’ятає, як сиділа під столом в серед порожніх пляшок та пускала сонячні зайчики від світла сонечка промінчиками. Нікого поряд не було. Також у такому юному віці збереглися спогади про секс мами та тата і клієнтка каже про те, що вже тоді точно знала чим вони займаються.

Прийомна сім’я: мати та батько за 60 років. Довго не могли зачати дитину, було декілька викиднів. Професія матері пов’язана з медициною. Перше навчання клієнтки – медична сестра (мама наполягла), клієнтка пробувала працювати – не змогла, не змогла побудувати відносини в колективі і їй ця професія не була настільки цікавою.

Про батька говорить мало і тільки тоді, коли я запитую її про це. Зі слів клієнтки мама деспотична, батько слабохарактерний та підпорядкований матері. Клієнтку ніколи не захищав від матері.

З раннього дитинства вихованням слугувало побиття та приниження в словесній формі, мама могла вдарити чашкою по голові, вдарити ногою лежачу на підлозі клієнтку, тягати за волосся. Вдома часто сварки і скандали, які ініціює мати.

В школі одна подруга, з якою потім посварилися, клієнтка була закритою, каже: «Не вмію дружити». Коли мама приходила за нею до школи: «хотілося сховатися від мами».

Мама проявляє любов подарунками, ходять до магазинів і купляє клієнтці одяг.

В підлітковому віці клієнтка бунтувала та вчилася відстоювати себе. З дитячих років малює. Якби не була мама проти, обезцінюючи її вибір, клієнтка вступила на навчання по малюванню та отримує стипендію. Має свій стиль у малюванні.

В 17 років перший сексуальний досвід, рік тривали відносини, розставання по ініціативі партнера. Був сексуальний досвід із дівчиною, але подобаються хлопці. В підлітковому віці навчалася в театральній студії і керівник почав залицятися, мама дізналася і захистила клієнтку, написала заяву до поліції. Клієнтці здавалося, що вона закохана в керівника, не розуміла, що відбувається, до інтимних відносин не дійшло. Її посадили під «домашній арешт» та випускали в супроводі когось із батьків.

В подальшому алкоголь часті зміни партнерів, відносини від декількох місяців до півроку. Останні відносини і з сином маминої сестри – гойдалки, то сходилися, то розходилися. Він її ховав і не заявляв про них, як пару. Клієнтка повідомила про ці відносини маму самостійно, обидві сім’ї були проти. Проблема з харчуванням та відношенням до тіла, бачить «товсті» щоки, яких немає. Селфхарм – припалювання праскою. Заключили усний контракт, що поки працюємо впродовж терапії вона собі не завдає фізичної шкоди. Клієнтка дотрималася своєї обіцянки.

З 19 років проживає одна в квартирі у сусідньому місті. Разом з матір’ю прийняли таке рішення, тому що разом проживати не могли, скандали та бійки.

З початком повномасштабної війни мама відправила клієнтку за кордон, куди вона їхати не хотіла. Поки клієнтка була за кордоном, мама продала квартиру в якій та мешкала, не поставив до відома клієнтку, роздала більшу частину її речей та одягу, вважаючи що це їй більше не потрібно, перед цим подзвонивши та спитавши «а які речі тобі подобаються?». Клієнтка назвала декілька, про які згадала, не підозрюючи, що станеться після цього.

Клієнтка вивчала мову нової країни, яка давалася їй з тяжко, працювала покоївкою, та в інших місцях, де взагалі виходило працювати. Потім просто мешкала в будинку з іншими такими самими біженцями, посварилася з подругою з якою вони разом приїхали. Продовжувала навчатися та здавала сесію, малювала, виходила гуляти. Було тоскно, сумно та самотньо. Нічого тут не хотілося, хотілося додому.

Так почалася депресія і прийом препаратів, які виписав психіатр.

В роботі клієнтка витримувала часову рамку, але не витримувала кількість сесій, які ж сама і ініціювала. Раніше переривала роботу, але потім поверталася.

Клієнтка тендітна ніжна дівчина зі світлим волоссям, маленького зросту, але бунтарка, вступаючи в сутичку з матір’ю, фізично захищалася від неї. Також сміливо відстоювала свій вибір навчального закладу.

В процесі роботи над запитом підвищилась самооцінка, клієнтка почала вбиратися та доглядати за собою, розширювати свій простір, досліджувати місце та місто де проживає. Налагоджувала відносини з тими людьми, з якими проживала в одному будинку, наводила лад у кімнаті та почала її прикрашати. Малювала картини. Знайшла курси по малюванню та почала ходити займатися, знайшла старшу подругу на цих курсах, місцеву, з якою виходила до кафе та на прогулянку.

В кінці літа постало питання повернення до своєї країни, тому, що навчання перевели у формат офлайну. Клієнтка з радістю поїхала додому.

Мама домовилася про проживання в квартирі друзів, яка стояла пуста, поряд з їх будинком. Клієнтка знову мешкала сама, сумувала за мамою, намагалася налагодити відносини, але не виходило. Остання сварка відбулася восени, коли було застосовано фізичне насилля по відношенню до клієнтки.

Відновила відносини з молодим чоловіком і почалися знову співзалежні гойдалки, він був то холодним, то гарячим. У сексі наполягав на фізичному насиллі, міг вдарити та душити, слова «ні» не чув, клієнтка плакала, але підкорялася, зв’язував, стоп-слова не було.

Клієнтка звернулася з новим запитом: «розлучитися з хлопцем», до Нового року вона змогла це зробити, ініціювавши розрив. Витримавши свої почуття. Але не змогла витримати паузу, самотність її лякала і вона знову ж відразу вступила у відносини з іншим молодим чоловіком.

Поступово відносини з мамою почали налагоджуватися, вони шукали спільну мову прикладаючи зусилля разом, фізичного насилля, після останнього акту зі сторони матері, не було декілька місяців. Клієнтка представила молодого чоловіка матері та батьку, запросив всіх разом до ресторану. Це була мирна та приємна вечеря. Молодий чоловік матері та батьку дуже сподобався, чого, зі слів клієнтки не траплялося з жодним із тих хлопців та чоловіків, що вона обирала. Клієнтка та її молодий чоловік вчаться будувати відносини на взаємній повазі, дотриманні кордонів, прислухаючись чуйно один до одного. З життя клієнтки в процесі роботи пішов алкоголь із постійного вживання. Вона відкрила свій онлайн магазин з творчими роботами, почала викладати і у неї є два учня, отримала пропозицію про викладання у школі, отримала замовлення про друк на футболках, що реалізувала і тепер у продажі є футболки з її малюнками. На теперішній момент вважає, що щаслива. Взяла перерву в роботі.

Список джерел: