Коріння війни в Україні в основі архетипної концепції

Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання за Базовою програмою «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» у 2024 році. Робота, з якою ми пропонуємо вам познайомитися -  Дарії Катмерай «Коріння війни в Україні в основі архетипної концепції»

Коріння війни в Україні в основі архетипної концепції

1. Вступ
2. Представлення клієнтського випадка.
3. Архетипи українській культури.
4. Аналіз конфліктної ситуації.
5. Роль колективної памʼяті.
6. Література.

Коріння агресії та війни приховані в глибині людської психіки. Війна – це вираження людської темної сторони, яка існує в нас усіх. Вона витікає із колективної несвідомості та виявляється в наших діях. Люди, які втратили сенс життя, відчувають незадоволеність, майже з релігійним почуттям підкоряють себе єдиній волі, віддаються руйнівному пориву.

Про універсальність воєн говорять сухі цифри статистики, що констатують, що в період з 1500 по 1860 р. на рік миру доводилося 13 років війни. Воєнний конфлікт – це не тільки зіткнення армій, але й вираз колективних архетипів, які формують наш світогляд та реакції. Історія людства є історія його войн.

Агресія, як і і сексуальні потяги, є давнім інстинктом людства. Війна, розкриваючи найкраще і найгірше у нас, сприяє нашій самореалізації. Війна – це внутрішній конфлікт, який знаходить своє вираження на зовнішній арені.

Щоб зупинити війну, ми повинні зупинити внутрішню війну в себе. Вона мобілізує наші глибинні джерела любові, співчуття, самопожертви, співпраці та водночас породжує ненависть, жорстокість, руйнування. Вона тимчасово усуває конфлікти, що у суспільстві, зростає згуртованість співтовариства, значимість кожного її члена, підвищується здатність його до загальної ідентифікації, люди тимчасово звільняються від рутини і відповідальності.

Аналізуючи корені війни в Україні через призму архетипічної концепції, ми розкриваємо глибокі шари колективної свідомості та психіки. Вивчення архетипів сприяє розумінню внутрішніх джерел конфлікту та може надати базу для ефективних стратегій подолання воєнних наслідків.

Юнг (1996: 286), говорячи про сутність архетипу і складність його наукового визначення у відриві від образного ряду, пропонував наступну метафору: висохлі русла рік можуть у будь-який момент наповнитися новою водою конкретних подій. В архетипі війни ми маємо справу буквально з річками крові. А століттями існуючі міфологеми, освіжені новою кров'ю, відроджуються з небуття в сучасному контексті.

Представлення клієнтського випадка.

Клієнт, 35 років, мешканець Києва, звернувся за психотерапевтичною допомогою у зв'язку з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), який виник у нього після початку російського вторгнення в Україну. Клієнт є ветераном війни, і він брав участь у бойових діях. На даний час з родиною проживає закордоном. Він розповів, що він бачив, як російські війська вбивали і ґвалтували мирних жителів, і що він сам був поранений в бою. Клієнт також розповів, що він постійно перебуває в стані тривоги та страху, і що йому важко заснути та сконцентруватися.

Психотерапевтичний процес

Психотерапевтичний процес з цим клієнтом триває вже більше року. За цей час клієнту вдалося досягти певного прогресу. Він навчився технікам релаксації та управління стресом, які допомогли йому зменшити тривогу та страх, зʼявилося натхнення писати вірші. Він також почав працювати над тим, щоб переосмислити травматичний досвід і знайти в ньому сенс. Однак, клієнту все ще важко говорити про свій травматичний досвід. Він часто відчуває сильний страх і тривогу, коли він намагається згадати події війни. Він також відчуває почуття провини і сорому, оскільки він вважає, що він не зміг врятувати своїх товаришів по службі.

Аналіз психотерапевтичного процесу.

У цьому випадку ми працюємо з клієнтом над тим, щоб допомогти йому відновити травматичні спогади та емоції. Важливо створити атмосферу довіри і розуміння, в якій клієнт може почуватися комфортно, розповідаючи про свій травматичний досвід. Також використовую адаптовані психотерапевтичні техніки, такі як техніки образотворчої терапії, які допомагають клієнту безпечно і повільно досліджувати свій травматичний досвід. Одним з ключових моментів у психотерапевтичному процесі з цим клієнтом є робота з почуттям провини і сорому. Клієнт відчуває, що він не зміг врятувати своїх товаришів по службі, і він вважає, що це його вина. Необхідно допомогти клієнту зрозуміти, що він не є винним у тому, що сталося, знайти нові способи мислити про свій травматичний досвід, які допоможуть йому подолати почуття провини і сорому.

Архетипи війни.

У клієнтському випадку можна виділити наступні архетипи війни:

• Воїна. Ветеран війни, який долає труднощі, виявляє агресію та емоційне виснаження, стикається зі своєю внутрішньою боротьбою та втратою товаришів, уособлює цей архетип. Військовий досвід і його післявоєнна адаптація можуть відображати кращі та гірші аспекти цього архетипу.

• Миротворець. Клієнт, який прагне до збалансованості і миру в своєму внутрішньому світі, відчуваючи вину за втрати та прагнучи контролювати свою агресію, може вказувати на цей архетип. У його

стрімкій боротьбі з внутрішніми демонами та прагненні до гармонії можна вгадати риси "Миротворця".

• Тінь. Травматичний досвід війни призвів до того, що клієнт сприймає себе як тінь. Він відчуває, що він не є гідним, що він не заслуговує на щастя. Це відчуття тіні є наслідком того, що він був свідком насильства і смерті, і він відчуває себе винним у тому, що він не зміг врятувати своїх товаришів по службі.

• Герой. Клієнт прагне до того, щоб стати героєм. Він хоче знайти спосіб помститися за своїх товаришів по службі і захистити інших від війни. Це прагнення до героїзму є його спробою подолати почуття провини і сорому.

• Дитя. Клієнт часто відчуває себе маленьким і беззахисним. Він відчуває, що він не може впоратися з травмою війни самостійно. Це відчуття дитини є наслідком того, що він був по

Фраґмент із терапевтичної бесіди.

-Що б ви сказали своїм товаришам по службі, якби вони були тут?

-Клієнт: Я б сказав їм, що я шкодую, що я не зміг їх врятувати.

- Я розумію, що ви відчуваєте провину. Але важливо пам'ятати, що ви не були єдиним, хто був відповідальним за їхню смерть. Війна - це жахлива річ, і в ній завжди гинуть невинні люди.

Клієнт: Я знаю, що ви праві. Але я все одно відчуваю себе винним. Я був там, і я не зміг їх захистити.

-Це нормально відчувати провину. Це частина людської природи. Але важливо не дозволяти цій винності переслідувати вас.

Клієнт: Я намагаюся. Але це не завжди легко.

-Я розумію. Це може бути дуже важко. Але важливо пам'ятати, що ви не заслуговуєте на цю провину.

Клієнт: (мовчить, думає)

-Про, що ви зараз думаєте?

Клієнт: Я думаю, що ви праві. Я не заслуговую на цю провину. Я зробив все, що міг, щоб їх захистити.

- Це хороший крок. Тепер важливо знайти спосіб відпустити цю провину. Клієнт: (мовчить, думає)

-Ви могли б спробувати написати лист своїм товаришам по службі. Ви могли б сказати їм, що ви їх пам'ятаєте і що ви любите їх.

Клієнт: Це гарна ідея. Я подумаю про це.

-Ви також могли б продовжити писати вірші або оповідання про свій досвід війни. Ви вже поклали початок цьому, ваші вірші сповненні глибоким змістом, вам є чим поділитися з іншими. (Клієнт раніше ділився і зачитував свої вірші на сесіях.)

Клієнт: Це може бути корисно. Я думаю про це.

-Я рада, що ви відкриті до нових ідей. Це важливий крок на шляху до одужання. Клієнт: Дякую вам за вашу допомогу. Я відчуваю, що я на правильному шляху.

-Я вважаю, що ви рухаєтеся в правильному напрямку. Я буду тут, щоб підтримати вас.

Примітка

Кожна сесія починається з того, що клієнт заходячи в кабінет озирається назад.

Ось кілька конкретних інтерпретацій цієї ситуації:

• Клієнт може озиратися назад, щоб подивитися, чи не переслідує його хтось. Це може бути символічним відображенням його відчуття тривоги і страху.

• Клієнт може озиратися назад, щоб подивитися на своє минуле. Це може бути спробою зрозуміти, як його травматичний досвід вплинув на нього.

Щоб зрозуміти, яку конкретну інтерпретацію має цей жест для даного клієнта, важливо розглянути його в контексті його загального стану і історії. Важливо допомогти клієнту зрозуміти цей жест, запитуючи його про його почуття та думки в той момент, коли він озирався назад.

Фраґмент із терапевтичної бесіди.

-Що ви відчували, коли озиралися назад?

-Клієнт: Я відчував тривогу і страх. Я відчував себе непевним і незахищеним.

- Що ви думаєте, що ви бачили?

- Клієнт: Я відчуваю, як мене переслідує мій травматичний досвід.

-Що це означало для вас?

-Клієнт: Це означало, що я не можу повністю відпустити свою травму і все ще борюся з її наслідками.

З точки зору психоаналізу, озирання назад може бути інтерпретовано як символічний жест, який відображає стан клієнта. У цьому випадку, озираючись назад, клієнт, ймовірно, відчуває себе непевним і незахищеним. Він може відчувати, що він залишає позаду себе щось важливе, або що він не може повністю відпустити свій травматичний досвід. Цей жест також може бути інтерпретований як спроба клієнта уникнути чогось. Наприклад, клієнт може боятися того, що він побачить, якщо подивиться вперед. Він може боятися того, що він знову переживе травму, або що він не зможе впоратися з її наслідками.

Прогноз.

Прогноз для цього клієнта є позитивним. Він досяг певного прогресу в психотерапії, і він продовжує працювати над тим, щоб подолати наслідки травми війни. Однак, процес відновлення від травми є тривалим і складним. З врахуванням психоаналітичного підходу, клієнт може здобути глибше розуміння своїх внутрішніх конфліктів, що сприяє його емоційному зціленню. Тривала підтримка та співпраця з терапевтом є ключем до подальшого покращення його психічного стану та якості життя.

Архетипи в українській культурі

Кожна культура має свій набір прототипів, прообразів, ідей, символів та моделей поведінки, які виробились протягом деякого часу та передаються з покоління в покоління. Глобально, людство виробило набір архетипів, які далі “обростають” культурними деталями та нюансами, та мають конкретні прояви у конкретних людських колективах. Юнг спробував описати архетипи саме на рівні людства.

Вивчення коренів війни в Україні в непрямому сенсі обіймає погляд на архетипи, що глибоко вбудовані в українську культуру. Архетип - це універсальна символічна форма, що має значення для всього людства і виявляється в міфах, обрядах та традиціях. Розглядаючи українську культуру, можемо виділити такі архетипи:

Герой/Захисник/Козацтво: Українська історія багата прикладами героїв, які виступали на захист свого народу. Архетип героя тісно пов'язаний з ідеєю захисту рідної землі. Один із важливих архетипів, вкорінений у глибині української культури, - це героїчний образ козацтва. Козацька традиція, пов'язана з боротьбою за свободу та незалежність, відображається в історичних подіях та міфах. Цей архетип визначає сприйняття сучасних конфліктів, створюючи образ сильного та вольового народу. Цей архетип визначає сприйняття сучасних конфліктів, створюючи образ сильного та вольового народу. Героїчна історія козацтва. Козаки, як символ вольності, мужності та незалежності, глибоко вбудовані в колективне свідоме українців. Їхні витоки визначають сучасне українське бачення себе як нації, яка готова захищати свою свободу. Архетипічна символіка козацької доби, така як трезубець чи герб, несе в собі історичне навантаження та викликає в українців почуття патріотизму та гордості за власну ідентичність. Ці символи стають осередками національного об'єднання, що може впливати на реакцію суспільства на воєнні події.

Образ Матері-Землі та Територіальна Ідентичність

Українська культура вшановує природу та землю як матір, що дає життя. Архетип Матері-Землі може бути спільним мотивом для захисту території. Ще одним ключовим архетипом української культури є образ Матері-Землі. Величезне значення приділяється зв'язку з рідною землею, що робить територіальні конфлікти особливо вразливими та емоційно насиченими.

Архетип взаємодії з землею визначає не лише територіальну приналежність, а й глибиннішу ідентичність нації. Образ Матері-Землі. Українська культура тісно пов'язана з природою, родючою землею. Відчуття спільноти із землею може вплинути на погляд на територіальні конфлікти, роблячи їх більш особистими і емоційно зарядженими. Величезне значення приділяється зв'язку з рідною землею, що робить територіальні конфлікти особливо вразливими та емоційно

насиченими. Архетип взаємодії з землею визначає не лише територіальну приналежність, а й глибиннішу ідентичність нації.

Спільнота/Братерство

Традиційне українське братерство і взаємопідтримка відображають архетип спільноти, який може мати вплив на об'єднання під час воєнних подій. У світлі вивчення архетипів, можна визначити, як героїчне минуле, природа та традиції об'єднуються в українському колективному свідомості під час війни. Таке розглядання допомагає краще зрозуміти мотивацію та психологічний фундамент, на якому будується воєнний конфлікт в Україні.

Мифологічні Образи Та Релігійні Впливи

Архетипи в українській культурі також знаходять відображення в мифології та релігійних уявленнях. Мифи та символіка формують особливу картину світу, яка впливає на сприйняття воєнних конфліктів. Наприклад, архетип боротьби за праведність і свободу, який може віддзеркалюватися в релігійних та міфологічних переказах.

Культурний Ренесанс та Ідентичність

Архетипічні образи також виражаються через культурний ренесанс та прагнення до збереження та підсилення національної ідентичності. Мистецтво, література та національні символи виступають як важливий компонент в боротьбі за самовизначення та відзначення культурної самостійності.

Архетип Солідарності та Боротьби за Справедливість

Важливим архетипом української культури є образ солідарності та боротьби за справедливість. Історії масових протестів, таких як Помаранчева революція чи Революція Гідності, відображають прагнення до правди та чесності, що є частою реакцією на відчуття несправедливості.

Збереження Традицій та Родовіду

Архетип збереження традицій та родоводу виявляється через увагу до культурних звичаїв, мови та родинних зв'язків. Вона є частиною стратегії відстоювання національного спадку в умовах війни, підсилюючи почуття приналежності до великого роду.

Вивчення архетипів української культури дозволяє краще розуміти корені війни в Україні. Глибокі психологічні зв'язки із героїчним минулим, землею та

міфологічним спадщиною стають ключовими компонентами колективної свідомості, які визначають сприйняття та реакції на воєнні події в країні.

Архетипи в українській культурі виявляються різноманітними та багатогранними, відображаючи не тільки бойовий дух та образ героїв, але й культурний ідентитет, який укорінюється в минулому та направлений на майбутнє. Розуміння цих архетипів розкриває глибинні зв'язки із суспільною свідомістю та визначає способи реагування на виклики воєнного часу в Україні.

Аналізуючи додаткові архетипи української культури, ми розкриваємо динаміку взаємодії з воєнним конфліктом. Солідарність, боротьба за справедливість, збереження традицій та родоводу українського народу створюють міцні основи для самовизначення та реакції на виклики військових подій.

Архетипи української культури, такі як героїчна історія козацтва, образ Матері- Землі та символіка козацької доби, фундаментально формують сприйняття воєнних подій в Україні. Розуміння цих архетипів дозволяє проникнути глибше в психологічні корені конфлікту, розкриваючи, як колективна пам'ять та ідентичність впливають на взаємодію із сучасними викликами.

Вивчення архетипів в українській культурі розкриває глибинні психологічні зв'язки між національною ідентичністю та воєнним конфліктом. Розуміння цих архетипів стає ключем до розкриття коренів війни в Україні та сприяє усвідомленню психічних механізмів, які впливають на поведінку та реакції суспільства під час воєнних подій.

Аналіз конфліктної ситуації.

Колективне несвідоме - це частина несвідомого, яка є спільна для всіх людей. Воно містить архетипи, які є фундаментальними образами і символами, що визначають людську поведінку.

Юнг вважав, що колективне несвідоме відіграє важливу роль у конфліктах. Він стверджував, що конфлікти часто є результатом протиборства між різними архетипами.

Аналіз війни в Україні спираючись на вчення Юнга.

Історична розбіжність між Україною та Росією може бути проаналізована як конфлікт між архетипами Батька і Дитини. Україна може бути представлена архетипом Дитини, яка прагне до незалежності та самостійності. Росія може бути представлена архетипом Батька, який прагне контролю та влади.

Різні політичні системи

Різні політичні системи України та Росії можуть бути проаналізовані як конфлікт між архетипами Порядку та Хаосу. Україна може бути представлена архетипом Порядку, який прагне до демократії та верховенства права. Росія може бути представлена архетипом Хаосу, який прагне до авторитаризму та насильства.

Розширення НАТО

Розширення НАТО на схід може бути проаналізовано як конфлікт між архетипами Агресії та Захисту. Росія може бути представлена архетипом Агресії, який прагне відродити Російську імперію. НАТО може бути представлено архетипом Захисту, який прагне захистити безпеку своїх членів.

Економічні фактори

Економічні фактори, які призвели до війни, можуть бути проаналізовані як конфлікт між архетипами Жертви та Жертвопринесення. Україна може бути представлена архетипом Жертви, яка страждає від економічної кризи. Росія може бути представлена архетипом Жертвопринесення, яке готове пожертвувати життями солдатів і мирних жителів, щоб досягти своїх цілей.

Персональні фактори.

Персональні фактори, такі як прагнення Володимира Путіна відродити Російську імперію, можуть бути проаналізовані як конфлікт між архетипами Мудрого Старця та Дияволі. Путін може бути представлений архетипом Мудрого Старця, який прагне повернути Росії її колишній статус. Однак, його прагнення також може бути проаналізовано як прояв архетипу Диявола, який несе смерть і руйнування. Спираючись на руйнівні результати війни, очевидно, що домінує архетип Диявола.

Наслідки війни

Війна призвела до загибелі тисяч людей, мільйонів людей стали біженцями, і завдала значних економічних збитків. Ці наслідки можуть бути проаналізовані як прояв архетипу Смерті, який приносить руйнування і страждання.

Висновок

Психоаналітичний аналіз війни в Україні показує, що вона є складним конфліктом, який має глибокі коріння в колективному несвідомому. Війна є результатом протиборства між різними архетипами, які визначають людську поведінку.

Можливі шляхи вирішення конфлікту

Юнг вважав, що конфлікти можна вирішити шляхом усвідомлення архетипів, які їх викликають. Для цього необхідно розвивати колективне несвідоме, щоб люди могли краще розуміти себе і інших.

Психоаналітичний аналіз війни в Україні може бути продовжений шляхом вивчення архетипів, які визначають поведінку людей у конфліктах.

Одним із таких архетипів є архетип Агресора. Агресор - це людина, яка прагне до влади та контролю. Він може бути мотивований інстинктом агресії, бажанням влади або страхом смерті. Війна в Україні є прикладом того, як архетип Агресора може призвести до насильства. Російські солдати, які беруть участь у війні, можуть бути мотивовані архетипом Агресора. Ось деякі приклади картин, які зображують війну як прояв архетипу Агресора:

• Битва Александра, іноді Битва Александра при Іссі — картина німецького художника Альбрехта Альтдорфера, найвідоміша з його робіт, написана 1529 року. Картина також відома під назвою «Битва при Іссі».

• «Герніка» (ісп. Guernica) — картина Пабло Пікассо, написана в травні 1937 р. Тема картини, виконаної в манері кубізму й чорно-білій палітрі, — бомбардуваннябаскійського міста Герніка, яке сталося в квітні 1937 р.

Ці картини є лише деякими прикладами того, як війна може бути зображена як прояв архетипу Агресора. Вони показують, що війна є складним і трагічним явищем, яке має глибоке значення для людства.

З точки зору Юнга, картини, які зображують війну, можуть допомогти нам зрозуміти архетип Агресора. Вони можуть показати нам, як цей архетип проявляється в реальному світі, і вони можуть допомогти нам зрозуміти причини війни.

Ось деякі конкретні способи, якими картини, які зображують війну, можуть допомогти нам зрозуміти архетип Агресора:

• Вони можуть показати нам, як архетип Агресора проявляється в людській поведінці. Наприклад, картини, які зображують солдатів, які борються в битві, можуть показати нам, як архетип Агресора мотивує людей до насильства.

• Вони можуть показати нам, як архетип Агресора впливає на

світ. Наприклад, картини, які зображують руйнування, яке війна завдає, можуть показати нам, як архетип Агресора може призвести до страждань і смерті.

• Вони можуть допомогти нам зрозуміти, як архетип Агресора може бути трансформований. Наприклад, картини, які зображують мир, який настає після війни, можуть показати нам, як архетип Агресора може бути перетворений на силу для добра.

Іншим архетипом, який може відігравати роль у війні, є архетип Жертви. Жертва - це людина, яка страждає від несправедливості або насильства. Вона може бути мотивована бажанням справедливості, або вона може бути змушена страждати через зовнішні обставини.

Війна в Україні також є прикладом того, як архетип Жертви може призвести до страждань. Українці, які страждають від війни, можуть бути мотивовані архетипом Жертви. Вони можуть прагнути справедливості для України, або вони можуть бути змушені страждати через агресію Росії.

Психоаналітичний аналіз війни в Україні може допомогти нам краще зрозуміти, чому люди беруть участь у насильстві. Він також може допомогти нам розробити ефективні стратегії для запобігання війні і вирішення конфліктів.

Ось деякі конкретні кроки, які можна зробити, щоб розвивати колективне несвідоме і запобігти війні:

• Заохочувати освіту та обмін інформацією між різними культурами. Це допоможе людям краще розуміти один одного і їхні цінності.

• Сприяти діалогу та співпраці між людьми з різних культур. Це допоможе людям будувати взаємодопомогу та взаєморозуміння.

• Діалогічні платформи можна створити для того, щоб люди з різних культур могли спілкуватися один з одним і ділитися своїми ідеями.

• Програми розвитку співчуття та розуміння до людей з інших культур можна розробити для того, щоб люди могли краще розуміти і співпереживати іншим. Розвиток емоційного інтелекту на освітньому рівні.

Ралізація цих кроків вимагатиме зусиль з боку людей з усіх культур. Однак, вони є важливими для запобігання війні і створення більш мирного світу.

Роль колективної пам’яті

Колективна пам'ять грає значущу роль у теперішній війні в Україні, формуючи сприйняття подій, визначаючи ідентичність та впливаючи на суспільні настанови. Історичні травми, такі як Голодомор, Друга світова війна, Чорнобильська катастрофа, стали важливими складовими колективної пам'яті. Ці досвіди викликають в українців високий рівень обізнаності зі своєю історією та погляд на війну як на оборону незалежності та суверенітету.

Колективна пам'ять може впливати на формування ставлення до влади, патріотичних переконань та готовності до захисту своєї країни. Вона допомагає утверджувати історичну справедливість та встановлювати цінності, які важливі для суспільства. Крім того, колективна пам'ять може викликати емоційний відгук, мобілізувати громадян до участі в обороні та впливати на сприйняття інших соціальних явищ.

У військовому конфлікті в Україні колективна пам'ять функціонує як важливий елемент національної самосвідомості, сприяючи об'єднанню суспільства та формуванню стійкого опору.

Колективна пам'ять також визначає образ ворога та надає важливий контекст для внутрішньої та міжнаціональної мобілізації. Історичні події, такі як Голодомор чи відомі битви, можуть слугувати як символи національної сили та волелюбства, що підсилює рішучість суспільства в захисті своїх цінностей.

Окрім того, колективна пам'ять впливає на засоби масової інформації, культурні вирази та політичні рішення. Історичний досвід стає невід'ємною частиною національного наративу, який утверджує ідентичність та сприяє консолідації громадян.

Загалом, колективна пам'ять визначає не лише спосіб, яким українці розуміють теперішній конфлікт, але й формує основу для об'єднання суспільства навколо спільних цінностей та ідеалів.

Третій аспект дослідження фокусується на взаємодії архетипів із колективною пам'яттю. Розглядаючи, як певні образи переносяться через покоління та впливають на сприйняття війни, ми можемо отримати унікальний погляд на корені конфлікту та його взаємозв'язок з психологією нації.

Архетип "Запорука Свободи" в українському контексті, який корінить у культурних образах Козаків, переносяться через покоління як символ боротьби за незалежність. Цей архетип формує колективну пам'ять про героїчний опір та прагнення до свободи, що впливає на сприйняття війни як продовження історичної боротьби.

Архетип "Трагедії Голодомору

Архетип трагедії Голодомору, який передає страждання та горе, стає складовою колективної пам'яті. Він впливає на сприйняття війни як загрози для національної безпеки та спричиняє вищий рівень чутливості до гуманітарних аспектів конфлікту.

Архетип "Майдану

Архетип "Майдану" як символ масового протесту та бажання демократії переноситься через покоління як вираз вольового ставлення до своєї долі. Цей архетип впливає на сприйняття війни як боротьби за права та справедливість, активізуючи національну самосвідомість.

Архетип "Тривоги за Майбутнє"

Архетип тривоги за майбутнє, пов'язаний із загрозою втрати незалежності, впливає на сприйняття війни як важливого етапу у забезпеченні майбутнього країни. Цей архетип створює підсвідомі комплекси оборони та мотивує національний опір.

Архетип "Пошани Героїв"

Архетип "Пошани Героїв", який визнає велич і внесок національних героїв, переносяться через покоління як символ національного єднання та гордості. Цей архетип сприяє формуванню колективної пам'яті про героїчні вчинки, впливаючи на національний патріотизм та готовність захищати свою країну.

Архетип "Болю за Втратами"

Архетип "Болю за Втратами", пов'язаний із страхом втрати рідної землі та близьких, переносяться через покоління як емоційний фундамент. Цей архетип впливає на сприйняття війни як особливо болісного періоду, активуючи емпатію та солідарність.

Архетип "Збереження Культурної Ідентичності"

Архетип "Збереження Культурної Ідентичності" переносяться через покоління як важливий елемент колективної пам'яті. Стремління до збереження української культури в умовах воєнного конфлікту формує підсвідомі комплекси захисту та відповідальності перед минулими та майбутніми поколіннями.

Архетип "Спротиву Окупації"

Архетип "Спротиву Окупації", який передає дух опірності проти владарювання іншої держави, переносяться як символ національної гідності та непохитності. Цей архетип формує підсвідомі комплекси самостійності та бажання захищати територіальну цілісність.

Український аспект дослідження взаємодії архетипів із колективною пам'яттю розкриває багатогранність психології воєнного конфлікту в Україні. Подальше вивчення впливу цих архетипів дозволить глибше розуміти корені конфлікту та його взаємозв'язок із національною психологією.Український підхід до дослідження взаємодії архетипів із колективною пам'яттю надає глибокого розуміння коренів воєнного конфлікту. Вивчення того, як українські образи переносяться та впливають на сприйняття війни, розкриває особливості психології нації та визначає її реакції на конфлікт.

Література

Джеймс Холліс "Сили всередині нас" (1976)

Епос про Гільгамеш. СПб.: Наука, 2006.

Юнг, До.

1995. Поняття колективного несвідомого. У: Юнг, До. Р., Аналітична психологія. М: Мартіс.

1996. Нариси про сучасні події. Психологія фашизму. В: Одайник, Ст, Психологія політики. Політичні та соціальні ідеї К. Г. Юнга. СПб.: Ювента.

Елізабет Кюблер-Росс "П'ять стадій горя" (1969) Роберт Джонсон "Архетипічна психологія" (1986) Джеймс Холліс "Сили всередині нас" (1976)

Guilaine, J., Zammit, J. 2005. Origins of War. Violence in Prehistory. Oxford: Blackwell Publishing.

Sabala, K., Ahmad, A., Rutto, E. 2008. The Somali Peace Progress з Arta to Eldoret to Mbagathi. Opportunities and Challenges. В Nhema, A., Ze-leza, P. T. (eds.), The Resolution of African Conflicts. Management of Conflict Resolution andPost^onfcReconstruction. Ohio: Unisa Press.

Weintraub, S. 2001. Silent Night: The Remarkable 1914 Christmas Truce. N. Y.: Prime.

Елізабет Кюблер-Росс "П'ять стадій горя" (1969) "Війна і людина" Клоссовський Р. (1956)

"Герої замість ідолів" Джозеф Кембел (1949) "Man's Search for Meaning" Віктор Франкл (1946)

"Психоаналітична терапія війни" Леон Гранд (2003) "Значення травми" Селма Фрейд (1952)

"Душевні наслідки війни" Еріх Фромм (1955)

Дивіться також