центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Зустріч двох особистостей подібна контакту двох хімічних речовин: якщо є найменьша реакція, змінюються обидва елементи.
Карл Густав Юнг
095 071-87-82 зворотній дзвінок
Центр на Софії
Центр на Оболоні

Перше вересня — це двері до нових учителів та наставників

Інна Кирилюк,

фото Перше вересня — це двері до нових учителів та наставників

Напередодні 1-го вересня відбувається дещо глибоко всередині нас. Помічали?

Починається деякий пошук свого учення або вчителя, в широкому сенсі цього слова. З самого дитинства День знань ставив рубіж, де закаінчувалось законне право на розслабуху, деякий розміренний стан иі стартував інший темп — зібраності, колективності, накопичень… Психіка загортає свої розумні цикли, де час «Сну» переходить в «Неспання».

Архетипічна енергія 1-го вересня несе особливий вплив та силу, що впливає на нас «нумінозно». Вона має апріорно емоційну цінність — зачаровує нас та спонукає до дії. Виходячи з цього можна сказати, що в цей період, поколіннями, в нас складалась культурна традиція налаштування на пізнання.

Озирніться рнавколо — всі програми школи, системи, що пропонують нове знання та вміння неначе ожили в один момент. Як в матриці — вся система одночасно запрацювала. И неможливо встояти перед цією динамікою — «перший раз в перший клас!»

Дивним чином, але я дуже любила 1-е вересня і прямо рахувала кожен день, що наближався. Це очикування особливо «солодким» робили останні крапельки літа. І Якийсь вихор закручувався в животі та підштовхував мене бігти на лінійку 1-го вересня. І головне, що мене вражало — «інші обличчя» моїх однокласників.

Ми змінились за літо! Загар на дитячих обличчах робив їх блакитні або сіро-зелені очі — яскравішими. І хотілось застигнути на хвилинку, аби відзначити: «Якийсь він інший!» Ці, на рік подорослішалі обличчя, робили моє 1-е вересня чарівним! Я бачила, що життя змінюється і рухається вперед. Це мене також змінювало!

Дивно, що саме це переживання я винесла зі свого дитинства. І з дітьми переживала ті ж почуття. Вранці 1-го білі комірці підкреслювали їхні загорілі обличчя, вигорілі чуби і головне — очі моїх дітей, що подорослішали, пішли на крок вперед, в світ знань. Двері 1-го вересня завжди вели їх з родини — від мами й тата до інших вчителів.

Так приємно, вчора, напередодні цієї замітки, почути від младшого сина: «Так хочу вже 1-е вересня!» УСМІХНУЛО!
А які Ви відчуваєте емоції та переживання напередодні 1-го вересня?

Інна Кирилюк, юнгіанський аналітик, Київ

Сподобалась стаття? Не забудьте поділитись нею з тим, кому вона може бути корисною!

Дивіться також