Невидимий зв’язок батька з сином. Чому це так важливо?
Фрейд та його батько.
На слуху багато історій про тісний зв’язок Фрейда та його матері, рідше (для мене особисто) трапляється історія прихильності між БАТЬКОМ та СИНОМ. А свме ці стосунки багато визначили для Зігмунда Фрейда.
Ось, що Фрейд писав в передмові до книжки ТС: «Тлумачення сновидінь є реакцією на найважливішу подію, на найрішучу втрату в житті чоловіка».
«Блос вважає доведенним, що у Фрейда були дуже тісні стосунки з батьком Якобом і що це була інтенсивна емоційна прив’язаність, майже до дорослого віку Фрейда.
В своїх дистах Фрейд стверджує, що він був загальновизнаним улюбленцем дуже переляканого чоловіка. Він описує свого батька як людину «глибокої мудрості і фантастичної безпечності». Тілесно він порівнює його з героїчною фігурою Гарібальді. Про себе Фрейд говорить, що був готовий на все аби залишатись загальновизнаним улюбленцем батька. Початково позитивний батьківський комплекс Фрейда проявляється пізніе в його житті в тому, що він пристрасно дружить майже завжди лише з чоловіками і легко перетворює дружбу, як і у випадку з Юнгом, у стосунки батька та сина. Юнг був на 20 років молодший і швидко відчув себе перевантаженим очікуваннями «папаші» Фрейда.
Блос вбачає в цьому перенос — сам Фрейд завжди відчував себе перевантаженим своїм батьком, якого ідеалізував і якому хотів принести честь та славу. В 1896 році 40-літній Фрейд втратив свого батька і в зв’язку з цим пережив життєву кризу. Фрейд вів себе незвично напередодні втрати: батько був смертельно хворий, однак син вирушив в двомісячну відпустку-мандрівку. Фрейд затримався у перукаря і спізнився на похорон батька. Така поведінка здивувала самого Фрейда і призвела його до самоаналізу.
«Тлумачення сновидінь» стало першою книжкою, що вийшла після цього. Тепер відокремлення від батька було неминучим. Фрейд переживав кризу ідентичності, яку зміг творчо використовувати, так мовити «народивши» психоаналіз. Ось чому Фрейд писав в передмові до цієї книжки: «Тлумачення сновидінь є реакцією на найважливішу подію, на найрішучу втрату в житті чоловіка».
З книжки Верени Каст «Батьки-дочки, матері-сини».