Блог
Мюррей Стайн роздумує над запитанням: що ми обираємо — «бути повільно старіючою гусінню» або набути «повноцінну ідентичність дорослої людини»? Опір трансформації дуже сильний. Якщо людина занадто довго не розлучається з бажанням залишатися молодою і продовжує «виробляти ювенільний гормон» довше необхідного часу, вона стає не більше, ніж повільно старіючою гусеницею, яка все активніше намагається відтягнути останній час розплати. У цьому випадку не формується зріла особистість і глибша, архетипічно вкорінена ідентичність.
На мене справляють враження ті книги, які залишають поле для роздумів. Ці історії поселяються у душі, розростаються і перетворюються на такий собі ненавмисний сад всередині, погулявши по якому, ти вже ніколи не будеш колишнім. Після таких книг залишається абсолютно особливий «післясмак», який може відчуватися набагато довше самого часу прочитання.
На цих вихідних, 4–5 квітня відбувся семінар «Архетип пари. Феномен переносу та контпереносу в аналізі».
Дорогі друзі!
Цей семінар — це дослідження та занкрення для психологів у «підтексти». Перехід вербального порогу є ознакою стану усвідомленності. Семінар буде присвячено аналізу професійних термінів та запозичених слів, які ми повсюдно використовуємо в психотерапевтичній практиці.
Є фільми, до яких хочеться повертатися і переглядати час від часу. Одним з них для мене став фільм канадського режисера Джеремі Подесва «П’ять почуттів». На міжнародному кінофестивалі в Торонто в 1999 році він був визнаний кращим художнім фільмом Канади.