Блог

Напередодні 1-го вересня відбувається дещо глибоко всередині нас. Помічали?

Починається деякий пошук свого учення або вчителя, в широкому сенсі цього слова. З самого дитинства День знань ставив рубіж, де закаінчувалось законне право на розслабуху, деякий розміренний стан иі стартував інший темп — зібраності, колективності, накопичень… Психіка загортає свої розумні цикли, де час «Сну» переходить в «Неспання».

На минулих вихідних мені пощастило побувати на семінарі «Травма в дитячому психоаналізі».

Доповіді представили: Антонія Гримальт — тренер-аналітик IPA з Іспанії та Яаап Убелс — дитячий та підлітковий психіатр, психоаналітик IPA з Нідерландів.
Багато вдячності організаторам, гостям та групі за таку дивну зустріч та масу матеріалу для роздумів.

Коли пара відправляється в унікальнеу мандрівку під назвою «сім’я», почуття одне одного на початку підживлюються емоційною залежністю та включеністю в життя іншого. Але з часом те, що ще вчора приваблювало та радувало, приносило задоволення — починає дратувати й обтяжувати, і виникає сумнів: «А може це не та людина?», «А може краще розлучитись?». «Або все ж спробувати та звернутись до психолога?».

Про що плаче наша внутрішня Афродита? Про що жіночі сльози?

Жінки використовують свою чутливість аби почути істинні душевні пориви свого партнера та підтримати його.

«Інтимні подробиці» та захист психіки

Клієнти точно знають, про що б вони хотіли повідати на сесії.

І якщо копнути трохи глибше, то знають свої «найзатопленіші» спогади, картинки й кадри з життя, які сховані «за трьома замками».

Клінічний досвід дає хороший поступальний темп, щоб дістатись до усіх горищ та підвалів, але — поступово. Цей поступальний рух в психотерапевтичному процесі особливо необхідний при роботі з дитячими травмами.