Автор: Лариса Левадна

Як часто люди задають це питання собі, іншим, небу й богам? Чи можливо через роздуми доторкнутись до природи кохання та осягнути її таємницю? Чи потрібно грати особливу роль або робити дещо визначене аби кохання трапилось?

Сучасна реальність така, що ритм життя, в якому ми живемо, наповнений занепокоєнням і напругою. Це відбивається не тільки на окремій людині, а й має вплив на способи, які обирають люди для побудови стосунків.

З давніх давен сонце вважалося символом чоловічого божества, а місяць — жіночого. Сонце більш постійне — воно дає світло і тепло, місяць же навпаки — більш мінливий.

Естер Хардінг в своїй книзі «Жіночі містерії» говорить про те, що для чоловіка залежність жінки від внутрішнього принципу, головною характеристикою якого є зміна, робить її непостійною та ненадійною, такою самою як місяць — «непостійна планета».

Коли на вулиці стає не так затишно, я невільно сповільнююсь, занурюючись в себе і розмірковую… Іноді мій внутрішній погляд спрямовано на спогади, а іноді — на планування подальших подій. Саме восени я відчуваю, що стаю більш сприйнятливою і ранимою. Як вітер оголяє дерева, так і зміни в житті можуть оголяти почуття людини і робити її вразливою.