Про стрес та «позитивне мислення»
У продовження теми про стрес та «позитивне мислення».
Для звичайних людей, не для йогів, які вміють зупиняти і відновлювати пульс вольовим зусиллям і медитацією.
«Позитивне» мислення у тому значенні, в якому воно вживається сьогодні, несе в собі більше шкоди, аніж користі.
Тестування реальності — одна з функцій зрілого Его. І якщо за стіною вибухають бомби, а людина сидить з посмішкою на обличчі, їсть бутерброд і проводить аутотренінг «все буде добре, все вже добре, навколо тиша і співають птахи», то можна припустити, що його фізичне здоров’я, як мінімум, під загрозою.
Носсрат Пезешкиан, невролог і психіатр, засновник методу позитивна психотерапія, не мав на увазі ігнорування реальності і програмування простору в бездіяльності.
Ухвалення реальності, адекватна оцінка подій / ситуації і заземлення — про це позитивне мислення.
Від слова «positum» — даний, фактичний. Можна говорити про феномен прийняття реальності. В принципі, це основа будь-якої психотерапії. Сказати «прийми ситуацію» легко. Сказати «Я приймаю ситуацію» теж можна. На практиці, дійсно прийняти ряд подій, які мали або мають місце в житті — важка і складна робота, яка може тривати роками і дуже часто починається з тотального прийняття неприйняття)
На жаль (чи на щастя) все внутрішні і зовнішні зміни можливі лише після цього прийняття.
Реальність тестується досить просто. Треба відповісти чесно на чотири питання прямо зараз:
- Що бачу;
- Що чую;
- Що відчуваю — емоція всередині мене;
- Що відчуваю — відчуття в тілі.
Іноді такого простого способу роботи достатньо, аби щось зрозуміти — прийняти.
Усе вже давно написано, до речі. У якості ілюстрації і для кращого розуміння процесів, які відбуваються з нами під час стресу та витіснення «негативних» почуттів у зв’язку з ним, наведу уривки з книги Маріон Вудман «Сова була раніше донькою пекаря». Стрес, витіснення, «неприємні» емоції та проблеми з вагою нарешті стали пов’язувати. Хоча мені до цих пір незрозуміло, чому багато фахівців з харчування продовжують нав’язувати обмеження у їжі та дієти, апелюючи до волі і проводячи програми для жінок «… днів без жалю до себе». У стресі хіба що безжальності не вистачає.
М. Вудман звертається до робіт Сельє та Макарнесса, які проводили експерименти зі стресом над тваринами. Стресом для організму є: токсичні речовини, холод, спека, інфекції, травми, кровотечі, нервове роздратування і багато інших стимулів. Реакція розгорталася за ідентичною схемою.
- тривога: гіпофіз виділяє кортикотропін — прискорює гормональну перебудову у відповідь на стрес;
- адаптація або опір: фізіологічний гомеостаз підтримується в умовах стресу;
- виснаження: перенапружені залози вже не можуть продовжувати працювати.
Сельє виявив, що стрес можна витримувати настільки довго, наскільки дозволяють адаптивні можливості тіла та інтенсивність стресу.
До речі, і це дуже важливо, харчові алергії також викликають стрес, і проявляються у вигляді втоми, головного болю, болю в животі, набряклості та висипань на шкірі. Зазвичай симптоми супроводжуються сильною тягою до їжі або напоів, чи цигарок, як засобів покласти край внутрішньому напруженню.
Коли тварина готується до втечі або нападу, м’язи стінок живота й діафрагми довільно скорочуються, тим самим зміцнюючи тулуб для підтримки передніх лап, які використовуються для оборони. Кров перерозподіляється в тілі таким чином, що в той час, поки абдомінальні органи тимчасово позбавляються повноцінного кровопостачання, серце, легені, м’язи й центральна нервова система добре забезпечується кров’ю. Накопичуючи додатковий цукор у крові, тіло готується до надмірного напруження. У людей механізми ті ж самі. До речі, саме під час такої фізичної кризи у багатьох відбувається прийом їжі. Хоча, організм взагалі не готовий до засвоєння їжі.
Ці спонтанні реакції нашої нервової системи допомагали нам виживати. Емоції викликають тілесні реакції, подобається нам це чи ні. У тому випадку, якщо реакції на емоції і біль не переходять в дію, зайвий адреналін і цукор в крові можуть викликати патологічні наслідки. Саме тому підліткам вкрай бажано займатися будь-якою фізичною активністю.
Не дивлячись на те, що у людини є кора головного мозку, таламус, у якому відбуваються всі ті давні прості реакції, контролювати неможливо.
Жодна з тілесних реакцій на момент болю або інтенсивні емоції не продиктовані волею!
Коли емоцію пригнічено, вона пригнічується лише у своєму зовнішньому прояві.
Усередині все та ж сама напруга. І вона вольовим зусиллям не пригнічується. Внутрішні органи не можливо свідомо контролювати!
При цьому, тривале ігнорування й придушення стресових «негативних» емоцій призводить до того, що здатність відчувати / почувати реально притупляється. Повторюся: ми не пристосовані до тривалого стресу, починаються патологічні зміни внутрішніх органів, і втрата чутливості. Люди при тривалих стресах не відчувають спеку, холод, голод, спрагу, втому, біль, смуток, страх тощо — образно висловлюючись, «припиняємо себе чути».
Виходить ось що. Уявіть, що ви сидите біля оголеного електричного дроту з незначною, але чутливою напругою, і вас тихенько б’є струмом. Замість того, аби відчути біль у тілі, тривогу, роздратування і напругу, пошукати джерело неприємностей і шляхи виходу з нього, ви мислите «позитивно»:
- Я повинен навчитися витримувати напругу!
- Провід дали мені, аби я отримала позитивний досвід зіткнення з електрикою!
- Я спокійний і щасливий.
- Усім добра й промінчиків любові! Мені добре і я посміхаюся, незважаючи на оголений дріт! Я приймаю цей дріт та свій стан, пов’язаний з ним, я трансформую його на любов і турботу простору про мене. Дякую цьому дроту!
Що ж буде відбуватися? Мислячи «позитивно» вам не потрібно нічого робити, адже все на благо! І все добре. Але через якийсь час, ваш мозок ідентифікує ситуацію, як довготривалий стрес, до якого ваш організм, на якому паразитує мозок (є, до речі, і така теорія) не пристосований, і в перспективі смертельний, і притупить почуття. Тоді ви зможете виносити стресову ситуацію довше. І ще довше. І ще довше після тривалого очікування біля дроту. І довше проживете. Але, за якість життя, звичайно, ваш мозок не відповідає. Виживаєте — і з радістю! А те, що холод, голод іта радість перестали відчувати — переживете. Серце б’ється і добре. Вийдете із зони комфорту, що вже там. Знайдіть провід із напругою вище.
Висновки:
- Іноді грати в «тестування реальності». Особливо перед тим, як приймати їжу.
- Дихати, згадувати, що дихаємо. Особливо, коли погано.
- Припинити ділити почуття та емоції на погані й хороші. Це помічники.
- Припинити ділити їжу на хорошу й погану. Тоді не треба буде годувати «погану» / «поганого» себе у прямому сенсі слова.
- Знаходити взаємозв’язки між емоціями (почуттями) — ситуація, особливо стресового характеру. Тільки тоді з цим можна щось зробити. Зміна ситуації починається з банального: «Володимир мене дратує», замість того, аби вкладати у себе чергову коробку цукерок, щоб підсолодити гіркоту образи.
- Давати собі фізичну активність. Мотивувати підлітків займатися будь-яким видом фізичної активності. Проста прогулянка тривалістю 20 хвилин на день — це вже добре.
- Навчитися медитувати. Так, так. 10 хвилин на день достатньо. В ідеалі — 25 хвилин, звичайно. Медитація дозволяє відокремити думки про страждання від реального джерела страждання та прибрати джерело, якщо що.
- Фантазувати та мріяти — прекрасно! Планувати — відмінно! Якщо з’єднати розумову активність з діяльністю і актуальною реальністю — якість життя точно стане кращою.