Блог
Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання за Базовою програмою «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» у 2024 році. Робота, з якою ми пропонуємо вам познайомитися є робота Анни Шкоди «Зодчество індивідуації: Бог, дерево, Я».
Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання за Базовою програмою «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» у 2024 році. Робота, з якою ми пропонуємо вам познайомитися є робота Юлії Тюпи «Змістити маму з трону. Вплив негативного материнського комплексу на формування зайвої ваги».
Розрив стосунків — це завжди складно, але цей процес можна дещо полегшити, підтримуючи себе та вживаючи конкретних кроків. Я підготувала для вас декілька тез та думок, які можуть підтримати.
Період самотності для більшості людей дається тяжко. Прагнучи нових зустрічей, однією із найкращих може стати — зустріч з собою. Після завершення стосунків, наша душа виконує величезну роботу з переживання втрати.
Людина майже однаково переживає розлучення, смерть близького, зраду, і завершення стосунків. Відношення до горя повинно бути серйозним, із розумінням, що певний час буде погано. Не варто вдавати, що горя немає, щоб з ним впоратися.
Важливий процес відновлення після втрати чи розриву стосунків потребує часу, терпіння й великої турботи про себе.
Періоди самотності можуть стати джерелом сили та переосмислення, якщо прийняти їх як можливість зустрітися з собою. Замість уникання болю, варто дозволити собі його прожити, адже це частина людського досвіду.
Турбота про себе, навіть у найменших деталях, стає базисом для відновлення. Важливо не залишатися наодинці з горем.
Розмови з близкими чи психологом, творчість і прості повсякденні дії допомагають поступово створювати нову рівновагу в житті.
Ось кілька рекомендацій:
1.Дозвольте собі сумувати
Не придушуйте свої емоції. Плач, гнів, розчарування — це нормальні реакції.
Запишіть свої думки в щоденник або обговоріть їх із другом чи психологом. Важливо не залишатися сам на сам із болем.
2. Уникайте ізоляції
Навіть якщо здається, що хочеться бути на самоті, спробуйте хоча б іноді спілкуватися з друзями чи родиною.
Пошук підтримки у спільнотах чи групах для тих, хто переживає подібне, може допомогти.
3. Перервіть контакт
Уникайте спокуси постійно переглядати соціальні мережі колишнього партнера або зберігати зв’язок, якщо це приносить біль.
Дайте собі час і простір, щоб відновитися, без повторних нагадувань про минуле.
4. Турбуйтеся про своє тіло
Збалансоване харчування, фізична активність і здоровий сон підтримують не лише фізичний, а й емоційний стан.
Прогулянки, йога або медитація допомагають зменшити стрес.
5. Знайдіть нові заняття
Спробуйте те, що давно хотіли, але не наважувалися: нове хобі, подорожі, навчання.
Творчість (малювання, писання, музика) може стати чудовим способом виразити та трансформувати свої емоції.
6. Фокусуйтеся на сьогоденні
Живіть у моменті, навіть якщо це важко. Маленькі кроки щодня — запорука відновлення.
Складіть план на день, включаючи навіть найдрібніші завдання, щоб повернути відчуття контролю.
7. Зверніться до психолога
Професійна підтримка може значно полегшити процес і допомогти розібратися в своїх емоціях та очікуваннях.
8. Уникайте самозвинувачень
Не фокусуйтеся на тому, що “щось зробили не так”. Розрив — це відповідальність обох партнерів.
Відпустіть ідею, що ви повинні виправити минуле.
9. Створіть новий сенс життя
Визначте для себе цінності та пріоритети, які будуть наповнювати ваше життя радістю.
Дайте собі змогу мріяти й будувати нові плани.
10. Час лікує
Пам’ятайте, що біль поступово зменшуватиметься. Дайте собі час і будьте терплячі до себе.
Кожен процес відновлення унікальний, але важливо пам’ятати: кінець стосунків — це можливість для нового початку та зустрічі з собою.
Матеріал підготувала Ірина Валігура - аналітичний психолог, юнгіанський психотерапевт.
Ми розпочинаємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання за Базовою програмою «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» у 2024 році. Робота, з якою ми пропонуємо вам познайомитися є робота Вероніки Юхименко «Втрачений звʼязок з собою - відсутній батько. Комплекс Афіни-Антигони».
Синдром біженця
Його ознаки може впізнати в собі більшість з тих, хто був змушений тікати від війни чи переслідувань. Синдромом називають сукупність симптомів, в даному випадку, з почуттям постійної тривоги, розгубленості, депресивних епізодів, частою зміною настрою.
Також характерною ознакою є неможливість будувати плани на майбутнє та з надією дивитися вперед. Втрата рідного дому дається в знаки всім віковим категоріям. На додачу, велика кількість «чужаків» в приймаючій громаді, з часом створює напругу, що може виливатись в новий цикл агресії та відторгнення.
З середини минулого століття, вчені почали говорити про поняття синдрому біженця та досліджувати психологічні особливості мігрантів.
Зазвичай, людина в еміграції проживає 4 стадії адаптації:
«Медовий місяць» - коли все здається новим та цікавим.
Потім йде розчарування в країні нового місця проживання. Зазвичай, на цьому етапі людина починає помічати, як їй не вистачає звичних речей та продуктів, звичних культурних цінностей.
Одна з біженок якось відмітила, що почувається як вдома, коли відвідує автозаправку, де можна купити каву зі звичним смаком, до якого вона звикла на Батьківщині.
Цей пошук «звичного» стає свідомим та несвідомим. І може як надавати почуття відновлення психологічної рівноваги, так і навпаки дестабілізувати. Адже людина починає помічати як багато невідповідностей її очікуванням.
Після розчарування відбувається момент інтеграції або адаптації - вивчення свого нового середовища. Остання стадія - це ухвалення рішення і прийняття.
Але ми маємо все ж розрізняти еміграцію та біженство, що відмічено більшою печаткою травматизації та тривоги. Що не може не проявлятися в порушенні нормальних життєвих ритмів. Частими проявами є погіршення сну, дратівливість, напади паніки, уникнення розмов і думок про травматичні події, підвищена чутливість.
Разом з тим, біженець/біженка може не помічати негативного впливу нагадувань про травматичну подію, які психіка все ж фіксує. Ці нагадування можуть бути повʼязані з запахами, звуками, смаком та дотиком. Зазвичай професійна підтримка соціальних працівників та психологів дає полегшення стану.
Тому дуже важливо не залишатися наодинці з проблемою. Одним з ресурсів, що сприяє виходу з довготривалого стресового напруження є саме підтримка з боку соціуму та іншої людини.
Відновлення інтересу до життя та можливість побачити перспективи - є рушійними силами до нормалізації психічного стану.
Матеріал підготовила аналітичний психолог центру «Простір» Ірина Велігура