центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Будь-який вид залежності є поганим, чи то залежність від алкоголю, наркотиків чи ідеалізму.
Карл Густав Юнг
095 071-87-82 зворотній дзвінок
Центр на Софії
Центр на Оболоні

Коли таємне стає явним. Робота з образами − психотерапевтичний погляд і цигун підхід

Інна Кирилюк,

Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які успішно завершили навчання за навчальною програмою «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» у 2021 році. Наступна робота, з якою ми пропонуємо вам познайомитися є робота Світлани Артюхової "Робота з образами − психотерапевтичний погляд і цигун підхід"


Коли таємне стає явним

Робота з образами − психотерапевтичний погляд і цигун підхід

Світлана Артюхова, аналітично орієнтована психологиня, інструкторка цигун

"Наше століття зробило акценти на "тут" і "зараз" і тим самим зумовило демонізацію людини та її світу. Завдання ж людини, навпаки, полягає в тому, щоб проникнути в несвідоме і зробити його надбанням свідомості, у жодному разі не залишаючись у ньому, не ототожнюючи себе з ним"

(К.Г. Юнг "Спогади, сновидіння, роздуми")

Психотерапевтична сесія часом нагадує медитацію, в якій беруть участь двоє − терапевт і пацієнт. Зовні це виглядає як бесіда, під час якої терапевт або пацієнт вербально передають свідомі змісти один одному та приймають їх. Але робота відбувається не тільки на рівні слів, а й на несвідомому рівні − у вигляді снів, фантазій, спонтанних ідей та спогадів. У цій статті я зупинюся на тому, як психолог, психотерапевт свідомо взаємодіють з несвідомим матеріалом, який приходить під час сесії, у вигляді образів та відчуттів.

Юнгіанська аналітикиня Олена Поздєєва описує образ, який побачила в момент розповіді пацієнта про свої почуття: "У цей час з'являється образ неймовірного немовля /.../ яке сидить на планеті, навколо якого літають предмети. Воно все поглинає і чим більше поглинає, тим більшим стає" (Поздєєва, 2019). Образ дав змогу терапевту на глибинному рівні зрозуміти пацієнта і його ситуацію, бути в цій ситуації і працювати з нею. Образ, побачений аналітиком, приніс більше інформації, ніж слова самого пацієнта.

"Сприйняття аналітиком розуму і тіла аналізованого поля, в якому вони обидва перебувають, має взяти на себе провідну роль", − пише юнгіанський аналітик Натан Шварц-Салант. І пояснює, що означає "дивитися в поле", "бачити крізь поле" або "бачити поле". "Ідеться про способи відчуття, яких можна досягти за допомогою особливої форми "неординарного сприйняття", що саме по собі є функцією свідомості, відмінною від раціональної, лінійної форми усвідомлення, яка заправляє нашою культурою, принаймні, три останні століття" (Шварц-Салант, 2008).

Довіра до незвичних відчуттів свого тіла та образів, уміння їх бачити та працювати з ними прийшло в простір аналітичного кабінету зі звичайного життя. Наприклад, художники, поети, музиканти, письменники, скульптори, архітектори, фотографи, кінорежисери, танцюристи (цей список можна продовжувати ще довго)... − всі вони знаходять спосіб висловити якийсь несвідомий емоційний згусток через образ. Мені довелося вивчати роботу з образами, як з активно застосовуваним методом, у 2001 році під час навчання стародавній китайській практиці цигун і пізніше на ретритах цигун, які практично щороку проводять у китайському селищі Шаолінь[1] . З перших кроків знайомства з цигун учень навчається роботі з образами. Усі вправи в практиці цигун мають три смислові рівні[2] , третій з яких і є робота з інформацією самого образу. "Коли ми ототожнюємо себе з конкретним образом, ніби входимо в нього, відбувається проростання нових якостей, − це і є можливість інформаційного обміну з живим світом" (Сюй Мінтан, Тамара Мартинова, 2007). Людина, що практикує, розвиває в собі здібності сприймати інформацію навколишнього світу у вигляді образів або відчуттів тілом, що дуже нагадує наведений приклад роботи аналітика.

Іноді ця здатність бачити образи відкривається в перший же місяць практики цигун, в інших випадках людині доводиться докласти більше часу і зусиль. Коли я в результаті вправ почала бачити та розуміти навколишній світ "новими регістрами сприйняття", мій внутрішній скептик з великими труднощами справлявся з інформацією, яка приходила, підштовхнув на пошуки наукового пояснення того, що відбувається. А знайти наукове пояснення тому, що, наприклад, ти бачиш у полі людини буквальні образи подій, які з нею сталися, досить складно. Навіть коли життя або сама людина підтверджує, що це були вірні образи.

Нині розумію, що моє скептичне ставлення до інформації, яка начебто є, а начебто її й немає, можливість не лише зчитувати образи, а й бажання пояснити собі те, що відбувається, стало кроками, які привели мене спершу до психології, а згодом − до аналітичної психології. Так присутність несвідомого неминуче повернула Его до Самості, це й стало моїм Шляхом, моєю історією побудови Вісі Его-Самість: "Самість проступає як така, вивільняється з полону несвідомих проєкцій, вона заволодіває нами й проникає в нас самих, кристалізуються і в такий спосіб проходить з несвідомого стану до свідомості. /.../ Цей процес втілення в людині передається у сновидіннях і образах, що проходять перед нашим внутрішнім поглядом, як складання безлічі розрізнених одиниць або збирання розсіяних фрагментів, з одного боку, і як поступовий прояв, проступання чогось, що завжди було наявне, − з іншого" (Юнг, Символ перетворення в месі // Відповідь Йову, 1995).

Слідування образу чи дослідження образу?

Робота з образами характерна для різних терапевтичних підходів − психодрами, гештальту, арт-терапії, психоаналізу... Для пост-юнгіанців визначальним є не те, які методи чи техніки ми використовуємо, а наш світогляд, система внутрішніх координат. "Значення має і спосіб розуміння образу, і парадигма, всередині якої він розкриває свій сенс. Робота з образом поєднує в собі і метод, і смисловий зміст юнгіанського підходу, тобто одночасно є і засобом, і метою. Образ потребує не дослідження свідомістю, а слідування за нею. Я маю на увазі втіленість внутрішньою дією, а не зовнішнього реагування" (Пуртова).

Клієнт, молодий чоловік 22 років, Руслан (вся особиста інформація змінена, опис віньєтки роботи з клієнтом представляє узагальнений образ із практики, не варто шукати схожості з реальними людьми) звернувся із запитом соціальної тривожності: складно дається контакт із незнайомими людьми, переживає страх у разі потреби знайомиться з новими людьми та коли потрапляє у новий колектив. На роботі під час спілкування з керівництвом ніби ціпеніє, буває складно зрозуміти те, що йому кажуть, вважає, що це від того, що він відчуває страх. На момент звернення шукав нову роботу, з попередньої звільнився, перебував в стресі.

Сьогодні наша 20-та наша зустріч.

Зустріч Руслан розпочав з розповіді про те, як він повертався до ситуації непереносимості паузи, про яку ми говорили тиждень тому. Щоразу, коли виникала тиша під час спілкування з будь-ким, він розумів, що ніби хочеться вистрибнути, піти з цього стану, втекти. "Або, хоча б, почати щось говорити". Особливо гостро цей стан відчувався в хвилини спілкування з матір'ю.

Коли Руслан описує свій минулий тиждень, я починаю відчувати, як холоне моя шкіра, мені стає незатишно, приходить відчуття і бачу образ, що знаходжусь у замкненому й холодному просторі, в якому немов ходиш з кутка в куток, як звір у клітці. Образи інколи називають вирами, що підкреслює в цьому порівнянні їхню функцію проходів донизу, занурення або навіть провалу в інший вимір психіки. Розумію, що ми з Русланом розпочинаємо занурення у цей вир несвідомого, тому пропоную зупинитися в цьому місці й дослідити ситуацію:

− Чи можете пригадати: чи бувало схоже відчуття раніше? − запитую Руслана.

− Так, було.... коли я в дитинстві спілкувалася з друзями моєї старшої сестри. Мені було складно, я боявся, що можу бути нецікавим для них. І в кожну хвилину мовчання мені здавалося, що вони мене критично оцінюють, тому я прикладав зусилля, щоб бути цікавим для них, веселим.

Руслан описує як це відчувається: страшно, бо ти ризикуєш, що від тебе відвернуться, засміють, відмовляться. Коли слухаю, я ще гостріше відчуваю, що знаходжусь у замкненій кімнаті, навколо суцільні стіни, з яких не можу вийти, під ногами немов квола фанерна підлога. І з кожним новим реченням я немов шукаю двері, але там глуха стіна, виходу немає. Ці відчуття дають мені розуміння, що в розмові ми немов ходимо по колу, ми підійшли до напруженої точки, але поки що не вийшли в потрібному напрямку.

Напруга зростає. У своєму контрпереносі я бачу, як зростає бажання вистрибнути з кімнати, із ситуації вгору, як чортику з табакерки, − пожартувати, змінити тему. Усередині мене вже немов зібраний енергетичний заряд для стрибка, але я його продовжую спостерігати. Коли аналізувала роботу пізніше, зрозуміла, що це був момент, в якому клієнт підходив до того, що Мюррей Стайн назвав "енергетично зарядженою планетою космосу несвідомого" − ядра комплексу (Стайн, 2018).

І ми з Русланом продовжуємо досліджувати ситуацію далі, не вистрибуємо з неї, витримуємо напругу. 20% своєї уваги я зберігаю всередині себе і на відчуттях тіла, цю навичку розвиває практика цигун. І 80% − на клієнті, що дає мені змогу перебувати в процесі й одночасно відстежувати свій стан, діагностувати те, що відбувається.

Руслан продовжує розповідати про те, як він прагне відповідати ідеї, що має бути цікавою людиною:

− З тобою спілкуватимуться, тільки якщо ти цікава людина ...

− Цікава людина... А які спогади приходять, коли ми говоримо про те, що важливо бути цікавим, кому важливо?

− Мені важливо, щоб друзі сестри... – він робить паузу. − І ось, мамі важливо було... Згадую ситуацію, коли я з мамою... я маленький, близько трьох років, напевно...

У цей момент я відчуваю, немов фанерна підлога під моїми ногами розчиняється, навколо нас закручується тепла енергетична воронка, ми опускаємося вниз воронки. Холод, відчуття глухого кута, замкнутості зникають, стає ніби тепло, темно, немов ми всередині живого кокона. Думок і образів практично немає, є тільки відчуття − повітря ущільнилося, тілу тепло і затишно.

Руслан продовжує:

− Пригадую, як я стою з мамою біля дитячого садочка, мама підштовхує мене, щоб я йшов до дітей: "Що ж ти такий нудьга, давай, іди", − каже вона і практично виштовхує мене на майданчик до дітей. А в мене величезне бажання залишитися поруч із мамою. Мені страшно, я не знаю тих дітей. Та я не хочу розчаровувати маму, яка приводить мені в приклад старшу сестру, намагаюся знайти сили піти. Намагаюся і не можу. Мені стає ще страшніше, я сильно плачу, мама дуже нервує...

Руслан згадує і кілька разів різними словами описує, як він ціпеніє від своїх протилежний бажань: одночасно хоче залишитися з мамою і знайти сили відійти від неї, піти до незнайомих дітей. По його обличчю починають текти сльози, він занурений в себе, практично не говорить, перебуває у почуттях, переживає свій страх. Потім довго мовчить. Пауза, з якої йому увесь тиждень хотілося вистрибнути, як чортику з табакерки, стає затишною, вона стала простором, у якому розміщується переживання з дитинства. Енергетичний заряд травми цього разу не розтиснувся зовнішньою пружиною (заговорити, пожартувати, піти), не розрядився зовнішньою дією, − ми витримали та спостерігали його напругу, тому змогли піти у внутрішню роботу й спрямувати енергію уваги на першопричину, побачити її, назвати. Що дуже перегукується з основним принципом цигун: "де наша увага − туди тече наша енергія, там вона і працює".

Я продовжую залишатися в затишку кокона, у внутрішньому процесі, нікуди не хочеться бігти, напруга, підготовлена для стрибка з "фанерної кімнати", знижується в міру опису і повторного проживання ситуації, і в міру занурення в почуття, які приходять у наш простір через спогади клієнта.

І тоді я згадую та подумки звертаю увагу на інший спогад Руслана, який він розповідав раніше. У перший рік життя хлопчика батько не сприймав його народження і не підходив до нього, критикував матір за народження дитини в незручний для сім'ї час, мати перебувала в депресії, не могла приділяти достатньо часу Руслану та його старшій сестрі, яка старша за нього на 15, роки. Відчуття небезпеки світу, безпорадності, переживання власної непотрібності та недовірливість, характерні для клієнта, почали формуватися в той період. Про історію неприйняття батьком ми дізналися в процесі нашої роботи завдяки опитувальнику "Анкета на проблемні віки розвитку", коли після отримання результатів він розпитав матір про обставини свого народження. А зараз психіка клієнта дозволила підійти до відчуття безпорадності через інше переживання, коли батько так само не приймав дитину такою, якою вона є. І ми спрямували свою увагу в цей бік. Де увага, там енергія. Потік енергії підійшов до зарядженої планети всього комплексу й дозволив м'яко вивільнитися частині його руйнівної енергії.

− Як можна підтримати хлопчика, якому зараз так складно?

− Мені б дуже хотілося, щоб мама мене обійняла і заспокоїла спочатку. А потім запитала, чи хочу я піти до дітей і зробила так, як мені хочеться. І обійняти маму, відчути її тепло.

Я пропоную зробити це подумки. Мовчання, під час якого клієнт був занурений у свої переживання, триває хвилин 10. З кожною хвилиною я поступово повертаюся відчуттями в реальний простір кабінету.

− Ми з мамою разом, вона мене слухає і підтримує моє бажання залишатися поруч.

Зберігаю увагу на своєму диханні, Руслан повертається зі спогадів. Пауза триває.

В голові звучать два слова "Дбайливо" та "акуратно". Ми вивели з несвідомого в усвідомлюване поле стан неприйнятності "невчасно". Він був дитиною, яку не прийняла відразу ж сімейна система, батько. І зі своєї аналітичної позиції я розмірковую, що терапевтичний запит − відчуття незручності, складності входження в новий колектив − це продовження і відображення його незручності входження в сімейну систему в дуже складний для родини час. Саме це відчуття "Не доречно", "Не вчасно" мій клієнт міг несвідомо вважати й закарбувати як першу зустріч зі Світом. Тому йому так складно було бути впевненою на дитячому майданчику або в компанії друзів свого брата, і, можливо, ця незручність супроводжує Руслана і в знаходженні свого місця в житті.

Усвідомлення раннього дитячого переживання, що травмує, його розуміння і перепроживання − це як "витягнути отруту" з нанесених у ранньому дитинстві ран. "Психоаналітику необхідно ретельно осмислити і повністю визнати реальність таких переживань, а потім − розібратися у взаємозв'язках між початковим травмувальним досвідом і його наслідками, або хоча б простежити розвиток таких наслідків настільки глибоко в минуле пацієнта, наскільки це представляється можливим" (Маркус Вест "У найтемнішому з місць").

Я спостерігаю, дивлюся за станом Руслана та його готовністю включиться в реальність, оскільки наша зустріч закінчується. Бачу майбутню для нього роботу з вирощування внутрішньої фігури Батька, який радіє народженню дитини, символічно піднімає її над головою і дарує весь світ.

А пізніше, коли озираюсь на всю нашу зустріч, розумію, що образи і відчуття тіла, які піднімалися з несвідомого, виступили провідником у процесі. Жоден з образів не був буквальним, вони працювали більше як дороговкази напряму, і я більше слідувала за ними, ніж інтерпретувала і називала. Якщо говорити мовою цигун − прагнула зберегти стан "у-вей" − нероблення, "спустошення розуму".

Цигун і робота з образами

На ретриті у майстра Сюї Мінтан[3] у Шаоліні 2002 року я вперше дізналася про напрям у медичному цигун, який так і називається image-медицина, що перекладається як "терапія думкообразами" або "імідж-медицина". Цьому методу близько 7 тисяч років, а з 90-х років минулого століття жителі Китаю, які передавали його з покоління поколінню, стали відкривати всім охочим і здатним навчиться. У тому числі й Майстер, у якого я навчалася.

Китайською імідж-медицина називається 意象医学 (Yi Xiang Yi Xue / І Сян І Сюе), де Yi означає розум, свідомість, думка, Xiang − картина, образ, Yi Xue − медицина.

"І Сян І Сюе" означає, що цей вид медицини, ґрунтується на образному мисленні, займається дослідженням і роботою з образами для діагностики, лікування та профілактики захворювань. Так китайська імідж медицина використовує здатності свідомості оперувати образами.

Що лежить в основі? "Навколо кожної клітини існує біополе. Образи − це біомагнітні поля, які наш мозок може сприймати миттєво. У китайській імідж-медицині використовують спеціальні методи розвитку особливої чутливості рук, тіла, розвиток здатності внутрішнього бачення. Кожен внутрішній орган, частина тіла мають усередині нашого мозку свій власний образ. Це дає змогу побачити, де в організмі є порушення на фізичному, енергетичному та духовному (інформаційному) рівнях. Навіть можна бачити причину захворювання, яка може перебувати поза тілом" ("Кундавелл", 2017).

Цілитель цигун бачить хворе місце у вигляді образів або переживає відчуття тілом і в процесі зцілення здатний деструктивний образ замінити на здоровий. Методологія заснована на прямому способі отримання образу (етап діагностики) і зміни образу (терапія). Для отримання образу застосовується принцип "спустошення розуму", зниження активності розуму, спрямованої на дослідження зовнішнього і переведення уваги на внутрішнє.

Імджтерапевти (цілителі, які працюють методом терапії думкообразів) називають образи "базовим природним способом взаємодії між різними формами життя, обмін інформацією образами відбувається набагато швидше за вербальний спосіб, обмежений фізичною швидкістю лицьових м'язів і язика" (Сюи Минтан и Эльгиза Ким, 2014).

У практиці цигун приділяється багато уваги здатності сприймати образи поля.

Так, майстер цигун може вам пояснити, що в практиці людина розвиває здатність отримувати інформацію не тільки п'ятьма каналами сприйняття: зір, слух, нюх, дотик і смак, а ще додатково трьома, іноді п'ятьма. Шосте, сьоме і восьме чуття на китайський манер називають відповідно Третім оком, Третім вухом і Другим серцем. Це не буквальні поняття, а концептуальні, що описують, як ми сприймаємо образи − як зображення, звуки чи через відчуття.

Третє око − це система, пов'язана з роботою певних ділянок мозку (шишкоподібна залоза в ділянці гіпоталамуса) та енергетичними каналами. Коли достатньо внутрішньої енергії приходить до цієї частини мозку, шишкоподібна залоза активізується, і людина отримує можливість бачити із заплющеними очима. Причому не просто бачити, як вона звикла, а в інших діапазонах електромагнітного випромінювання, які недоступні нормальним органам чуття. Майстер цигун каже, що "людина набуває здатності бачити те, що лежить за межами звичайного сприйняття" (Сюй Мінтан, Тамара Мартинова, 2007).

Третє вухо − це також активізація окремих ділянок мозку внутрішньою енергією, при цьому так само розширюється діапазон слухового сприйняття.

Коли в результаті практики розвивається достатня сенситивність, то починає працювати Друге серце. Це не просто серце, а відчуття, яке найближче можна описати поняттям "інтуїція".

Робота з ширшим діапазоном сприйняття навколишнього світу методами цигун у моїй практиці дуже схожа на роботу з полем у просторі аналітичного кабінету. Юнг писав: "Наша основа − Его-свідомість. Наш світ − це коло світла, у фокусі якого перебуває наше Его. З цієї точки дивимося ми на світ, таємничий і темний, ніколи не знаємо, чи в нашій свідомості виникає його тіньовий вигляд, чи він має власну реальність. Поверхневий спостерігач готовий вважати його наслідком роботи нашої свідомості, але уважніше вивчення показує, що образи несвідомого, як правило, не створені свідомістю, вони виникають спонтанно й існують самі по собі" (Юнг, Спогади, сновидіння, роздуми, 2003).

Закінчити свою роботу хочу описом трьох етапів роботи з образами, які нам вказує К.Г. Юнг.

Аналітик Брігіт Субруйар (Франція) у своєму виступі на конференції розповіла, що Юнг під час опису роботи пацієнта з образами використовував три німецькі дієслова − Geschehenlassen, Vetrасhten, Sich Auseinandersetzen. У короткому резюме цієї доповіді можна узагальнити ідею роботи з образами:

"1) Geschehenlassen /гешейнлассен/"дозволяти траплятися".

Це означає, що треба дозволити несвідомим змістам піднятися у свідомість − подібно до того, як підземна річка пробивається і виходить на поверхню. Що треба робити в цей момент? Чекати, чекати, чекати, чекати. І дивитися. Це схоже на те, що в даоській практиці називається "у-вей" − "не-дія" або "дія без дії", споглядальна пасивність.

2) Друге дієслово − Ветгасһтеn /бетрахтете/ "розглядати".

Що тепер робити з матеріалом, що піднявся з несвідомого? Уважно дивитися на нього, розглядати, споглядати, досліджувати, зануритися в нього. Образам, що піднялися, необхідно дати простір, у якому вони можуть розкритися. На цьому етапі важливо зуміти витримати занепокоєння і різні емоції, не намагатися їх позбутися, і тоді образи починають себе розкривати. Якщо ми витримуємо занепокоєння і тривогу і дозволяємо образам і пов'язаним з ними почуттям розкритися і проявити глибинну суть, то можливий перехід до третього етапу, до третього дієслова.

3) Sich Auseinandersetzen /зіх аус-айнанезетсен/

Це дієслово буквально означає "рухатися туди-сюди", а символічно − рух віссю Его-Самість. Ми дозволяємо образам розкритися і передати нам своє послання, але не віддаємо їм повну владу над нами; ми не тільки зачаровуємося ними, а й намагаємося зрозуміти, яке послання для нашого сьогоднішнього життя вони несуть, і зробити етичний вибір".

"Коли аналітик зуміє побачити нумінозну енергію (за допомогою неординарного сприйняття, що розвивається з візуальних, кінестетичних переживань або почуттів), то стан крайнього хаосу, пережитого людиною, може достатньо заспокоїтися, щоб процес втілення нової самості став життєвою реальністю" (Шварц-Салант, 2008).

Список літератури

"Кундавелл", І. (2017). Що таке китайська імідж-медицина? https://kundawell.com .

Поздєєва, О. (2019). "Лари перехресть". "Юнгіанський аналіз", №4, 78.

Пуртова, О. (б.д.). "Робота з образами в юнгіанському аналізі".

Стайн, М. (2018). Юнґівська карта душі. Введення в аналітичну психологію. Москва: Когіто-Центр .

Сюї Мінтан і Ельгіза Кім. (2014). Китайська імідж медицина. Навчальний посібник. Одеса: Атлант.

Сюй Мінтан, Тамара Мартинова. (2007). Чжун Юань Цигун. Перший етап сходження. Москва : Софія.

Шварц-Салант, Н. (2008). "Чорна нічна сорочка". Москва: Інститут консультування та системних рішень.

Юнг, К. Г. (1995). Символ перетворення в месі // Відповідь Йову. Москва: Канон.

Юнг, К. Г. (2003). Спогади, сновидіння, роздуми. Мінськ: Харвест.


[1] розташоване на горі Суншань, провінція Хенань, м. Денфен, КНР

[2] Перший смисловий рівень вправ цигун − робота з фізичним тілом, другий − робота з енергетичними каналами та біологічними активними точками, третій − інформаційний.

[3]Сюї Мінтан, Майстер і Патріарх школи Чжунь Юань Цигун, на сьогоднішній день є: директором Американського інституту "Кундавелл", Сієтл (США); президентом Міжнародного Благодійного Фонду "Мінтан"; засновником і директором Пекінського медичного дослідницького інституту "Кундавелл"; членом відділу зовнішніх методів лікування Всекитайської Асоціації традиційної китайської медицини; заступником голови Всесвітнього академічного суспільства медичного цигун; засновником китайської імідж-медицини; секретарем Всесвітньої Федерації Дзе... Також − автором низки книжок, що стосуються саморозвитку, поліпшення здоров'я та енергетики, є визнаним майстром і лікарем, який допомагає людям у лікуванні безлічі хвороб. Майстер очолює школу Чжунь Юань цигун, яка дісталася йому від предків і в якій майстерності цигун навчали протягом багатьох поколінь. Офіційно обов'язком сімейства Мінтан була охорона монастиря Шаолінь, тому не дивно побачити багато навчань, які використовують ченці, у роботах Майстра, а також той факт, що ретрити він проводить саме в Шаоліні. Також, під керівництвом Майстра проводяться дослідження методів традиційної китайської медицини і пророблена велика робота з визнання цих методів офіційною медициною.

Дивіться також