Професійне есе
Запрошуємо вас ознайомитись із професійними есе наших колег, які завершили ТСК-4, дворічний теоретико-супервізійний курс «Юнгіанська терапія». Пропонуємо вашій увазі випускне есе Наталії Халецької.
Цей курс я чекала з нетерпінням з кількох причин. Але найголовнішою було прагнення глибоко занурюватися в кожну тему. Спочатку я сприймала матеріал логічно, старалася вкладати теорію на власні полички. Але з часом помічала, як кожна тема розкривалася у моїй психіці, в тілі та снах.
Це дозволило мені глибше розуміти історії клієнтів і помічати тонкі нюанси в їхньому житті.
Особливо цінним для мене стало усвідомлення, що все починається з архетипу Великої Матері – образу, який я спостерігаю щодня у власному житті та в історіях клієнтів. Бо він проявляється у всьому: у способі, як ми турбуємося про себе, як даємо підтримку іншим, як ставимося до себе, та найважча, але дуже цінна частина – як витримуємо хаос клієнтів. Особливо, зараз під час війни та обстрілів активно проявляється тіньова сторона архетипу. Саме зустріч з архетипом Великої Матері ми починаємо рух у глибини своєї психіки: вона одночасно й народжує, і випробовує, і веде.
Щоб стати для клієнта контейнером, я сама маю витримати цю хвилю.
Так клієнти приносять свій хаос, розгубленість, біль, всепоглинаючу тривогу, руйнацію опор. Як важливо не провалитися разом з ним в цю безодню. І тут дуже важливий навик: відчувати своє тіло. Про що воно говорить, коли клієнт в хаосі. Про контакт із власними емоціями. Як я реагую на те про що говорить клієнт.
І тоді з кожним словом, з кожним усвідомленням я почала бачити як архетип Великої Матері проявляється в клієнтах:
- страх бути поглинутим;
- дитяча потреба в опорі;
- пошук тепла, прийняття;
- або протест проти контролю чи надмірної турботи.
Саме на цьому курсі я стала бачити ці прояви чіткіше й працювати з ними делікатніше.
Також і я проживала тіньову частину Великої Матері. Були періоди, де з’являвся страх втрати контролю, відчай, глибока тривога. Пам’ятаю, як були стани психічного перевантаження після сесій, відчуття емоційного потопу. Особливо яскраві переживання були, що я не справлюсь із запитом або навпаки, врятую від всього.
І усвідомлення, що це не той стан який потрібен психотерапевту, допомогав інтегрувати цю тіньову частину. Адже, інтеграція відбувається тоді, коли замість боротьби з хаосом ми вчимося його витримувати.
Для мене стало дуже важливим розуміння, як витримувати. Це:
- залишатися в контакті з тілом;
- відрізняти свої почуття від чужих;
- знаходити опору в диханні, у символах, у внутрішніх фігурах;
- дозволяти собі відпочинок після тяжких процесів;
- зустрічатися з власною вразливістю без самознецінення.
Одже, коли тінь інтегрується, Велика Мати перестає бути загрозливою і стає силою. Яка допомагає бачити клієнта не як того, кого треба «рятувати», а як того, хто проходить свій шлях.
Під час навчання кожний тренер наштовхував на думку, щоб бути тією, хто приводить інших через темряву, потрібно зустрітися з власною темрявою Великої Матері. Прийняти не лише її світлу сторону турботи та підтримки. А й ту, що випробовує на міцність – хаос, злиття, поглинання.
Ці зустрічі ставали частиною мого шляху індивідуації, як психотерапевта.
Так я досі вчуся віддаляти себе від чужого болю, але не втрачати співчуття; вчуся бути сильною, але не рятівною; вчуся давати життя новим сенсам, не забираючи свободи.
Усвідомлення таких важливих речей змінило якість мого життя: я стала краще відчувати, де турбота може стати отруйною; де любов переходить у поглинання, а допомога може стати самопожертвою.
Також я помітила, як стали змінюватися мої сни. В них частіше я стала бачити: воду, будинки, море, тварини, землю, та розуміти, що то є прояви саме архетипу . і це стало для мене важливим індикатором того, як архетип живе всередині.
Пам’ятаю свій один сон, саме перед початком війни.
Я разом з деякими людьми змогли дібратися до берега з кораблетрощі. Всі стали бігати по пляжу, кричати звинувачувати один одного. Був хаос. А я в цей час відійшла трохи в глиб острова і зробила з глини, як ванну – душову . і почала там приймати ванну саме в прісній воді. І так було там добре і спокійно.
Так мій сон показував і мій індивідуальний момент і колективний. Дійсно все так і виглядало з початком війни. Все рушилося . Опори внутрішні і буквальні. Структури на які я опиралися також були зруйновані. Світ охопив хаос. Те що уві сні люди бігали, кричали, звинувачували – це прояв негативної сторони архетипу Великої Матері . Але я не включаюсь в хаос. Мій прояв Великої Матері – це сепарація, усвідомлена Велика Матір. Я створюю подалі від людей простір турботи для себе, в якому я можу відновитися. Те що ванна з глини вказує на найпотужніший символ цього архетипу. В багатьох міфах є історії, де людей ліплять саме з глини. І це може говорити про те, що мій шлях проходить через творчий аспект Матері. Яка не руйнує, а формує нове.
Дуже важливий ще момент у сні – вода у ванні прісна. Вода це первинна стихія Великої Матері, несвідоме, початок і кінець. Так через сон про воду можна також побачити прояви архетипу Великої Матері. У мене прісна – це вже не хаотична морська, а вже опрацьована. Це може говорити про ритуал очищення, для того щоб справитися з тим новим що почало приходити. Про здатність знаходити внутрішнє джерело спокою, вміння створити для себе материнську функцію. І це вже вказує не просто на зустріч з архетипом, а інтеграція його. Створювання контейнера для трансформації.
Цей сон може вказувати на прояв зрілої Великої Матері, яка не пожирає – а та, що формує простір, де інші можуть дозрівати також.
Так, стикаючись із цим архетипом, я пережила те, чого не могла зрозуміти раціонально: щоб щось народилося, щось має бути зруйновано. Велика Мати завжди поруч у ці перехідні моменти – вона забирає форму, що більше не слугує, і водночас дає матерію для нової. Моя зустріч із цим архетипом розпочала цикл навчання, і також відкрила ще інший ,глибший – цикл довіри до процесу, до несвідомого, до себе. І саме тому на завершені цього курсу, я виходжу не просто з новими знаннями, а з іншою якістю внутрішнього простору.